Економічне значення основного капіталу полягає в тому, що він є мірилом розвитку процесу праці в агропромисловому виробництві, формує ступінь його комплексної механізації й автоматизації, забезпечує якісне і своєчасне виконання технологічних операцій і цим самим визначально впливає на продуктивність праці. Загалом необхідною умовою економічного зростання держави є високі темпи накопичення основного капіталу. Таке накопичення повинно забезпечувати приріст валового внутрішнього продукту (ВВП).
У світовій економіці вважається класичним (бажаним) таке співвідношення, за якого кожен відсоток накопичення основного капіталу забезпечує 0,5 % приросту ВВП.
Залежно від цільового призначення основний капітал поділяють на дві групи: основний виробничий капітал і основний невиробничий капітал.
Основний виробничий капітал представлений засобами праці, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції На них припадає переважна частка основного капіталу підприємств – до 85 – 90 %.
Основний невиробничий капітал не бере участі в процесі виробництва. Він формує соціальні умови життя працівників підприємств, членів їх сімей, а тому рівень забезпечення ним опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цього капіталу відносять об'єкти житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення.
Аграрні підприємства крім сільськогосподарської можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Водночас чимало переробних підприємств стали займатися сільськогосподарською діяльністю, розвивати власну торговельну мережу, логістику. Тому основний виробничий капітал цих підприємств не однорідний за його функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказаний капітал, скажімо, в аграрних підприємствах, поділяють на:
• основний виробничий капітал сільськогосподарського призначення, до якого відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі засоби (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання) можуть об'єднуватися в три групи: основні засоби рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;
• основний виробничий капітал несільськогосподарського призначення представлений вартістю промислово-виробничих і будівельних об'єктів, засобів торгівлі і громадського харчування. Певною мірою ці основні засоби характеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Разом з тим Податковим кодексом України встановлено принципово новий поріг суттєвості щодо визнання матеріальних активів зі строком корисного використання більше одного року як основні засоби. Зокрема, до них згідно з ПКУ відносять ті матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв'язку з їх моральним і фізичним зношенням[1]. Різні підходи до визначення порогу суттєвості стосовно вартості матеріальних активів породжує розбіжності в нарахованих сумах амортизації в системі бухгалтерського і податкового обліку.
На основі даних про вартість основного виробничого капіталу визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як капіталооснащеність виробництва і капіталоозброєність праці.
Капіталооснащеність розраховують як відношення вартості основного виробничого капіталу сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь, а капіталоозброєність – до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. На переробних підприємствах капіталооснащеність доцільно розраховувати на одиницю виробничої потужності, а капіталоозброєність – до середньооблікової кількості працівників.
У цілому по сільському господарству у 2014 р. досягнутий рівень забезпеченості виробничим основним капіталом був ще недостатнім. Для багатьох аграрних і переробних підприємств характерною є та обставина, що в них висока ступінь зношеності основного капіталу, який нерідко перевищує 70 %. Ця обставина посилює негативний ефект від низької капіталозабезпеченості виробництва.
Для порівняння наведемо такі дані ННЦ "Інститут аграрної економіки": в середньому по сільськогосподарських підприємствах України у 2010 р. на 1 га сільськогосподарських угідь (без довгострокових біологічних активів) припадало основного капіталу 435 дол. США, у деяких підприємствах з розвинутою сучасною матеріально-технічною базою – 3000 – 3500 дол., тоді як в окремих достатньо великих фермерських господарствах Німеччини – 4800 – 5000 дол. США.
Між господарствами існують істотні відмінності щодо капіталооснащеності виробництва і капіталоозброєності праці. З підвищенням цих показників до оптимального рівня зміцнюється економічний стан суб'єктів господарювання. Крім того, на ефективність агропромислового виробництва істотний вплив справляє і структура основного виробничого капіталу, під якою розуміють відсоткове співвідношення окремих складових цього капіталу в його загальній вартості.
Крім розглянутого поділу основного капіталу за функціональним призначенням на основний виробничий і основний невиробничий капітал та галузевою ознакою – основний капітал сільськогосподарського призначення і несільськогосподарського (промислового), існують й інші ознаки його класифікації: за формою власності – власний і орендований (за фінансовою орендою); за використанням – діючий і недіючий (законсервований); за вартісною ознакою – маловартісний і дороговартісний; за видом діяльності – основний капітал операційної діяльності та основний капітал інвестиційної діяльності.
Стосовно ж основних засобів як матеріально-речових об'єктів, то основною первісною кваліфікаційною ознакою їх є натурально-речовий склад. Згідно з цим критерієм виділяють такі основні засоби (табл. 10.1).
Таблиця 10.1
СКЛАДОВІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМІ СТРОКИ ЇХ КОРИСНОГО ВИКОРИСТАННЯ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація і структура основного капіталу“ на сторінці 1. Приємного читання.
