Підприємницька діяльність охоплює всі стадії відтворення суспільного виробництва, що і зумовлює її різноманітність. У науковій літературі виділяють такі види підприємництва: виробниче, посередництво, фінансове і консультативне.
Виробниче підприємництво є пріоритетним, оскільки спрямоване на виробництво товарів, продуктів, надання виробничих послуг, виконання певних робіт, необхідних для задоволення нагальних потреб суспільства. Як бачимо, цей вид підприємництва охоплює сферу матеріального виробництва, розвиток якої пов'язаний із продукуванням товарів, послуг, виконанням робіт на інноваційній основі і досягненням завдяки цьому їх вищої якості.
Виробнича підприємницька діяльність може бути основною, або створю- вальною (у літературі її називають допоміжною, що не цілком відповідає її сутності).
Результатом основної підприємницької діяльності є виробництво кінцевої готової продукції, придатної до споживання – виробничого чи особистого. Створювальна підприємницька діяльність пов'язана з розробкою новацій: новітньої техніки, технологій, нових сортів рослин, порід і ліній тварин, нових організаційних рішень тощо. їх застосування в процесі основної підприємницької діяльності дає змогу збільшити обсяги виробництва продукції і/або поліпшити її якість, виробляти нові товари і тим самим задовольняти зростаючі запити споживачів.
Посередницька підприємницька діяльність пов'язана з переміщенням товарів від виробника до споживача і з торговельно-обмінними операціями. Цей вид підприємницької діяльності є відображенням суспільного поділу праці, сприяє завдяки спеціалізації підвищенню продуктивності праці, прискорює кругообіг капіталу, більш повно враховує потреби споживачів.
Прийнято вважати, що посередники – це фізичні чи юридичні особи, які представляють інтереси виробників або споживачів. Автори навчального посібника "Підприємництво: організація, ефективність, бізнес-культура"[1] виділяють такі конкретні форми посередницької підприємницької діяльності: агентування, торговельно-комерційна діяльність, аукціонна торгівля, біржове підприємництво.
Представниками агентування є: агенти виробників, що представляють їх інтереси при пошуку можливих ринків збуту; повноважні агенти зі збуту, які одержують право на збут продукції виробників на умовах, передбачених договором; агенти із закупівлі – брокери, комісіонери, консигнанти, основна функція яких – це підбір на ринку необхідних замовнику ресурсів певної кількості, якості та асортименту. Основне завдання брокера – звести продавця і покупця та сприяти укладанню між ними угоди. Комісіонер – це посередник, що діє за договором комісії, відповідно до якого одержує доручення від комітента (замовника) здійснити певну торговельну операцію від імені останнього. Консигнант – посередник, який реалізує товар з власного складу згідно з договором- дорученням.
Представники торговельно-комерційної діяльності, в процесі якої здійснюється оптова та роздрібна торгівля різними товарами, – це оптово-роздрібні фірми, торгові доми, оптові продовольчі ринки, дилери, дистриб'ютори, комівояжери. Функцією оптово-роздрібних фірм є безпосередня реалізація товарів виробничого і споживчого призначення (продовольчі товари і товари широкого вжитку). Дистриб'ютори – це посередники, що придбавають товари безпосередньо у виробників і здійснюють їх реалізацію постійним клієнтам. Дилери – це посередники (юридичні чи фізичні особи), які за власний рахунок придбавають товар і на визначених ними умовах здійснюють його перепродаж. Комівояжери – це посередники, які здійснюють продаж товарів з доставкою їх на місце призначення.
Аукціонна торгівля – це прилюдний торг за право придбання товару, що виставлений на аукціон (аукціонний продаж) з певною стартовою (початковою) ціною. Товари на аукціоні, як правило, виставляються неподільними партіями – лотами. Серед товарів агропромислового виробництва на аукціоні можуть реалізовуватися партії поголів'я тварин, земельні ділянки.
Біржове підприємництво – це особливий вид посередницької діяльності, суб'єктом якого є біржі як специфічна організаційна форма оптової торгівлі. Біржі бувають різного профілю: товарні; фондові – здійснюють купівлю-продаж цінних паперів; валютні – провадять операції з купівлі-продажу золота і валюти. Останні два види бірж переважно репрезентують інші види підприємництва, про які йтиметься далі.
Крім виробничої та посередницької підприємницької діяльності виділяють ще фінансову підприємницьку діяльність та підприємництво у сфері надання консультаційних послуг.
Підприємництво, що пов'язане з наданням фінансових послуг, має складну природу, оскільки, з одного боку, здійснює комерційну діяльність, а з другого – надає безпосередні послуги. Особливістю цього підприємництва є й те, що об'єктом купівлі-продажу тут є не матеріальні речі, а особливі товари: гроші, валюта, цінні папери. Об'єктами (агентами) фінансового підприємництва є банки, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, фондові біржі, валютні біржі, страхові компанії.
Консультаційне підприємництво пов'язане з наданням консультаційних послуг у вигляді розробки консалтингових проектів або ж порад з розв'язання певних проблемних для замовника завдань. Ця форма підприємництва поки що не набула належного розвитку через відсутність у агропромислових формуваннях вільних фінансових ресурсів, хоча вже є приклади створення і ефективного функціонування дорадницьких служб.
Крім розглянутих видів підприємництва є підстави виділити підприємництво у страховій справі. Агентами цього виду підприємництва є страхові компанії. Підприємець одержує дохід у вигляді страхових внесків, які є джерелом коштів, що повертаються страхувальнику у разі настання страхового випадку.
Важливою формою підприємництва є так зване мале підприємництво, що відіграє важливу роль в економіці будь-якої держави.
Мале підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання – малими підприємствами і приватними підприємцями – на власний ризик з метою задоволення своїх економічних інтересів. Розвиток малого підприємництва зумовлений об'єктивними причинами. Завдяки своїй мобільності, гнучкості малі підприємства, приватні підприємці заповнюють ті ринкові ніші, які не можуть бути зайняті великим і середнім бізнесом.
Мале підприємництво функціонує, як правило, на приватній власності, і засновано на особистій праці підприємців. Воно має великі внутрішні потенційні можливості для саморозвитку завдяки найповнішій реалізації переваг приватної власності.
Саме тому держава здійснює підтримку малого підприємництва, основні напрями якої передбачені Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" (травень 2012 р.), а саме: часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами; часткова компенсація лізингових, факторингових платежів; надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого та середнього підприємництва; надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування власної справи; надання позик на придбання і впровадження нових технологій; фінансова підтримка впровадження енергоощадних та екологічно чистих технологій і деякі інші.
У літературі розрізняють поняття "мале підприємництво" і "малий бізнес", хоча в багатьох виданнях вони часто ототожнюються. Для цього є багато підстав, насамперед з позицій масштабів діяльності – вони невеликі. Разом з тим існує думка, що для малого підприємництва характерна така істотна риса, як ризикованість та інноваційність, тоді як малий бізнес також функціонує з метою одержання прибутку, але не обов'язково його діяльність має бути ризикованою і здійснюватися на інноваційній основі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види підприємництва. Поняття малого підприємництва“ на сторінці 1. Приємного читання.
