Лізинг є особливою формою відтворення основних засобів, своєрідним видом підприємницької діяльності. Основоположним, сутнісним аспектом лізингу є довгострокова оренда майна, тобто передача його у тимчасове користування на умовах платності, строковості і зворотності або викупу.
Лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Отже, лізинг розглядається як додаткове особливе джерело фінансування, яке розширює можливості підприємств щодо вибору стратегії інвестування. Лізингу притаманні всі функції банківського кредиту. Але він є особливою формою кредитних відносин – товарним кредитом в основні засоби, за якого право використання майна відокремлюється від права володіння ним. Останнє переходить до лізингоодержувача, тоді як лізингодавець зберігає за собою право володіння переданим в оренду майном.
Лізингу притаманний переважно трибічний характер відносин, за яких у здійсненні лізингової операції беруть участь три суб'єкти: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець лізингового майна. Всі вони економічно заінтересовані в укладанні лізингової угоди.
Так, підприємствам лізинг дає змогу одержати в користування необхідні основні засоби з можливим наступним придбанням їх у власність, не маючи власних коштів для їх закупівлі. Завдяки лізингу підприємства мають можливість не зв'язувати свій капітал через купівлю необхідних основних засобів, а використовувати його для організації іншої діяльності і тим самим розширювати можливості одержання додаткового доходу.
Завдяки лізингу здійснюється оновлення виробництва на якісно новій основі. Він відкриває доступ до сучасної техніки, забезпечуючи тим самим зростання продуктивності праці і підвищення дохідності. Перевагою лізингу, особливо для аграрних підприємств, є також та обставина, що вони можуть застосовувати схему гнучких лізингових платежів, що найбільше відповідає сезонності сільськогосподарського виробництва. Є й інші переваги лізингу як форми інвестування і відтворення основних засобів. Варто також знати, що в багатьох розвинутих країнах світу лізинг в інвестуванні основного капіталу займає велику питому вагу – до 30 % і більше.
Розрізняють два види лізингу: фінансовий і оперативний. Перш ніж перейти до розкриття їх суті зазначимо, що лізинг у нашій державі регламентується трьома нормативними документами: Законом України "Про фінансовий лізинг" (2003 р.), Податковим кодексом України і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда". В цих документах немає єдиного трактування цих видів лізингу.
Найбільш узагальненим, не конкретним, є визначення фінансового лізингу в Законі України "Про фінансовий лізинг", в якому він розглядається як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, яким передбачено: лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати їх у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За такого трактування фінансовий лізинг втрачає основні ознаки класичного фінансового лізингу, що застосовується в ряді розвинутих країн, якими є подовжений строк лізингової угоди, за який амортизується понад 50 % вартості об'єкта лізингу, перехід ризиків втрати останнього від лізингодавця до лізингоодержувача, а також перехід у власність даного об'єкта до лізингоодержувача після завершення терміну угоди.
У Податковому кодексі України і в П(С)БО 14 "Оренда" поняття фінансового лізингу трактується за суттю майже аналогічно, хоча дещо ширше. Скажімо, в ПКУ фінансовий лізинг визначається як господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків на винагород, пов'язаних із правом користування та володіння об'єктом лізингу.
В обох цих нормативних документах передбачено перелік ознак, яким може відповідати фінансовий лізинг (оренда). Причому вважається, що лізинг є фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір відповідає хоча б одній із таких ознак.
| Ознаки фінансового лізингу згідно з Податковим кодексом України | Ознаки фінансової оренди згідно з П(С)БО 14 "Оренда" |
| • Об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 % його первісної вартості, а орендар на підставі лізингового договору і протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договор[1]. · Коментар. Ця ознака повністю відповідає поняттю класичного фінансового лізингу. · Балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більше 25 відсотків первісної вартості (ціни) такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору. Коментар. Ця умова не передбачає переходу об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача, як це характерно для класичного лізингу.; Сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її. Коментар. Як і за попередньої умови не передбачено перехід об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача; не вказується за який строк досягається така рівність, що дає можливість лізингодавцю його мінімізувати.; Майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоодержувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик. · Коментар. Умова відповідає ознакам класичного фінансового лізингу. | Орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди. Коментар. Ця ознака не встановлює нижньої межі строку оренди, тому така оренда може супроводжуватися великим фінансовим навантаженням на лізингоотримувача в разі, коли її строк буде мінімальним.; Орендар має можливість і намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою від його справедливої вартості на дату придбання. Коментар. Умова не фіксує нижньої межі строку договору фінансової оренди і не є чіткою за змістом, бо залишається не ясним, як трактувати договір оренди, якщо наміри лізингоодержувача змінюються.; Строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта лізингу. · Коментар. Ця умова не передбачає перехід права власності від лізингодавця до лізингоодержувача (орендаря). · • Теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди. · Коментар. Дана ознака не передбачає нижньої межі строку фінансової оренди та перехід права власності на об'єкт оренди до орендаря. · • Орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання. · Коментар. Умова не цілком відповідає ознакам класичного фінансового лізингу. |
За такого широкого і розмитого трактування фінансового лізингу, особливо в Законі України "Про фінансовий лізинг" і в П(С)БО 14 "Оренда", в багатьох випадках втрачається одна з найбільших переваг порівняно з іншими формами залучення позичкового капіталу для інвестування в основний капітал – уникнення лізингоодержувачем великих фінансових навантажень на економіку підприємства в перші роки дії лізингової угоди.
Адже коли законодавчими чи нормативними актами не передбачувати мінімального строку фінансового лізингу, за який би амортизувалося більше 50 % первісної вартості об'єкта лізингу, то лізингоодержувачі потрапляють у скрутне економічне становище через необхідність відшкодування вартості об'єкта лізингу за надто короткий строк, навіть за рік, що є непосильним для підприємств із слабким фінансово-економічним станом (економічно міцні підприємства, як правило, купують основні засоби за власні кошти).
Крім того, через короткі терміни лізингової угоди втрачається й така перевага класичного лізингу, як можливість застосувати гнучку схему виплати лізингових платежів, що враховує сезонність сільськогосподарського виробництва.
Оперативний лізинг (оренда), за Податковим кодексом України, трактується як господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного засобу, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Аналогічно трактує оперативну оренду П(С)БО 14 "Оренда": це оренда інша, ніж фінансова.
Законодавчо передбачається застосування зворотного лізингу і сублізингу. Зворотний лізинг (за ПКУ) – це господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів тією ж фізичною чи юридичною особою в оперативний чи фінансовий лізинг.
Сублізинг – це вид піднайму об'єкта лізингу, а саме: лізингоодержувач за договором лізингу передає третій особі об'єкт лізингу у користування за плату на погоджений строк, але для цього потрібна обов'язкова згода лізингодавця у письмовій формі. До договору сублізингу ставляться такі ж вимоги, як і до договору лізингу.
Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача (з відповідною позначкою), а майно за оперативного лізингу залишається на балансі в лізингодавця із зазначенням, що воно передано в оренду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лізинг“ на сторінці 1. Приємного читання.
