Кооперація в сільському господарстві бере свій початок з 1850-х років, коли у Пруссії Ф. Райффейзеном була започаткована селянська кооперація у формі товариства допомоги сільським господарям і благодійного товариства. З часом у деяких країнах Європи під впливом потреб внутрішнього і зовнішнього продовольчих ринків стали виникати, а пізніше інтенсивно розповсюджуватися кооперативи з переробки сільськогосподарської продукції, відбувається широке за масштабами кооперування фермерських господарств у збутовій і постачальницькій сферах діяльності.
Нині в країнах Заходу, у США, Канаді та інших розвинутих державах сільськогосподарською кооперацією охоплено майже всі основні сфери діяльності фермерських господарств. Зокрема, успішно функціонують такі види кооперативів: обслуговуючі, збутові, кооперативи з фінансово-кредитного та страхового забезпечення, кооперативи з соціального обслуговування, з менеджменту.
Як бачимо, у сільському господарстві зарубіжних країн розвиваються різні форми кооперативів, які безпосередньо створюються фермерськими господарствами для досягнення більш високих результатів господарювання та захисту в конкурентній боротьбі з монопольними структурами у сфері переробки продукції й особливо в сфері її збуту на внутрішньому та зовнішньому продовольчих ринках. Тому невипадково найбільшого поширення набули кооперативи саме з організації збуту сільськогосподарської продукції та її промислової переробки. Як свідчить досвід США, країн Західної Європи, тим часом фермерські господарства не створюють кооперативів з виробництва сільськогосподарської продукції, вважаючи, що приватне господарювання в цій сфері діяльності є більш ефективним і самодостатнім для них.
Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному її розумінні почала розвиватися за часів столипінської реформи. Проте в роки Громадянської війни і запровадження політики "воєнного комунізму" розвиток кооперативного руху зовсім припинився. З введенням нової економічної політики (неп) сільськогосподарські кооперативи стали відроджуватися і швидко розвиватися. В 1922 р. в Україні працювало 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 – кооператив буряководів, 390 – молочних і м'ясних кооперативів, 102 – кооперативи у птахівництві, 691 – кредитне товариство.
Проте з проведенням масової насильницької колективізації і створенням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи припинили своє існування. Колгоспи за своєю економічною природою не були кооперативними підприємствами, бо створювали їх примусово. Колгоспники не були власниками виробленої продукції й одержаних доходів, вони не мали права залишити колективне господарство, забравши належну їм частку майна. Управління колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" кооперативний рух набув нового імпульсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені кооперативи в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання прибутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.
Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття 13 серпня 1997 р. Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію". Новою редакцією Закону (2012 р.), а також Господарським кодексом України визначаються правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань.
Закон визначає сільськогосподарський кооператив[1] як юридичну особу, утворену фізичними і/або юридичними особами, які є виробниками сільського сподарської продукції, що добровільно об'єдналися на основі членства для провадження господарської та іншої діяльності, пов'язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг для задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
За цілями, завданнями і характером діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на виробничі й обслуговуючі.
Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) – сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об'єднання фізичних і/або юридичних осіб – виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат і/або збільшення доходів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.
Основними принципами діяльності кооперативів є добровільність членства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов'язковість трудової участі в діяльності виробничого кооперативу і обов'язковість участі членів в господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членства в кооперативі для тих, хто визнає його статут; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом: один член кооперативу – один голос; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у діяльності кооперативу.
Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Кооператив є юридичною особою. Основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут, який приймається засновниками на установчих зборах.
Члени кооперативу мають право брати участь в управлінні справами кооперативу, обирати і бути обраними до органів управління, одержувати частку доходу на пай, отримувати кооперативні виплати, забирати свій пай у разі виходу з кооперативу. Асоційовані члени мають право на отримання частки доходу на пай. У разі ліквідації кооперативу вони мають першочергове право на отримання свого майнового паю та відповідних часток доходу.
Залежно від виду їх діяльності розрізняють такі види обслуговуючих кооперативів:
• переробні – займаються переробкою сільськогосподарської сировини, виробництвом продовольчих товарів;
• заготівельно-збутові – здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо;
• постачальницькі – закуповують і постачають матеріально-технічні ресурси, необхідні для сільськогосподарського виробництва;
• сервісні – надають різні послуги – меліоративні, ремонтні, будівельні, ветеринарні, науково-консультативні тощо.
• багатофункціональні кооперативи, які поєднують кілька видів діяльності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми“ на сторінці 1. Приємного читання.
