При визначенні зовнішнього ближнього середовища (мікросередовища) насамперед справедливо виходити з того, що виробниче підприємство, як економічна одиниця, покликане переробляти ресурси, що надходять йому за плату із середовища, що його оточує, створювати нові продукти (послуги) і реалізовувати їх заінтересованим суб'єктам ринку.
З огляду на сказане, мікросередовище можна визначити як сукупність зовнішніх щодо підприємства суб'єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і які в свою чергу перебувають під впливом цієї діяльності.
Іншими словами, мікросередовище – це партнерське середовище, суб'єктами якого є підприємства, організації й установи, які безпосередньо стосуються підприємства і з якими воно вступає в певні виробничі, економічні, фінансові й організаційно-господарські стосунки.
Ці стосунки оформляються через відповідні ділові угоди, які не обов'язково повинні бути юридично оформлені. В умовах розвинутого ринку, де партнерство будується на довірі, ділові угоди часом укладаються усно і виконуються партнерами не менш ретельно, ніж угоди письмові.
Зміни, що відбуваються в мікросередовищі, безпосередньо зачіпають економічні інтереси підприємств, оскільки саме завдяки партнерським зв'язкам вони отримують прибуток.
Більше того, без таких зв'язків не змогли б одержати прибутку і партнери підприємства. Така взаємозалежність партнерів в умовах розвинутих ринкових відносин нерідко приводить до того, що відбувається конкуренція не просто між окремими однопрофільними підприємствами, а між комплексами підприємств, які поєднані між собою партнерськими зв'язками. В кожному з таких комплексів будь-яке підприємство заінтересоване в тому, щоб його партнери працювали ефективно. Тому, наприклад, підприємству невигідно, щоб збанкрутувала страхова компанія, яка його обслуговує, так само, як і останній невигідно, щоб збанкрутувало підприємство, оскільки завжди постраждають обидва партнери.
Відносини між партнерами повинні бути чесними і відвертими, оскільки порушення договорів без поважних на те причин, інтриги, намагання обдурити партнерів призведуть до того, що в майбутньому ніхто з таким підприємством не укладатиме ділові угоди, а в умовах ринку це означатиме повний його крах як юридичної особи, суб'єкта господарської діяльності.
Складовими мікросередовища, в якому функціонують підприємства агропромислового комплексу, є:
• споживачі сільськогосподарської продукції і продовольства;
• посередники;
• постачальники необхідних аграрним і переробним підприємствам ресурсів;
• агросервісні підприємства й організації, що надають певні виробничі послуги підприємствам;
• фінансово-кредитні установи;
• юридичні установи;
• найближчі конкуренти.
Споживачі сільськогосподарської продукції (клієнтура) і продовольства. Існування підприємства немислиме без споживачів. Саме вони диктують, які товари і послуги для них необхідні і за якою ціною вони готові їх придбати. Тому задоволення потреб споживачів є головною місією товаровиробників. Для її досягнення необхідно здійснювати аналіз попиту – довгострокового і короткострокового (наприклад, середнього), з урахуванням кількості і концентрації споживачів, цінової еластичності попиту товару, прихильності споживачів до торгової марки підприємства, доступності товару за ціною, рівня дохідності господарств, якості продукції і можливості її підвищення, потреби в посиленні маркетингових заходів, наприклад, реклами, тощо.
Підприємства водночас можуть орієнтуватись на новий сегмент споживачів, але при цьому вони повинні брати до уваги можливість втрати старої клієнтури і враховувати всі подальші наслідки, що витікають звідси. Оскільки споживачі задають до відомого ступеня конкурентні показники для продукції підприємства – її якості та рівня цін, то це породжує зіткнення інтересів однопрофільних суб'єктів господарювання в боротьбі за споживача.
Споживачами сільськогосподарської продукції є ті суб'єкти ринку, які придбавають у аграрних підприємств сільськогосподарську продукцію для подальшого виробничого або особистого споживання, або для наступного перепродажу іншим споживачам з одночасним одержанням для себе прибутку.
В Україні тепер головними споживачами сільськогосподарської продукції є переробні підприємства – цукрозаводи, підприємства елеваторної і борошно-круп'яної промисловості, комбікормові заводи, масло- і молокозаводи, м'ясокомбінати, спиртові заводи, льонозаводи тощо. Аграрні підприємства укладають з названими партнерами договори (контракти), в яких передбачають умови продажу і відповідальність сторін за невиконання договірних зобов'язань.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мікросередовище діяльності підприємств агропромислового комплексу“ на сторінці 1. Приємного читання.
