Напрями, важелі і характер державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції залежать від ступеня його розвинутості. За умови, що аграрний ринок відповідатиме загальноусталеним нормам його функціонування, тоді сповна будуть реалізовуватися такі його функції, як регулювальна (збалансування попиту і пропонування та встановлення пропорцій виробництва різних видів сільськогосподарської продукції і продовольства); стимулювальна (орієнтація інвесторів на спрямування капіталів у більш дохідний бізнес, економічне спонукання виробників до зниження витрат і поліпшення якості товарів); оздоровча (вихід з ринку неефективних суб'єктів господарювання); посередницька – здійснення обмінних операцій за участю окремих інфраструктурних інституцій аграрного ринку; інформаційна.
Ступінь розвинутості ринку значною мірою визначається таким важливим показником, як стабільність цінового середовища. З цього приводу Альфред Маршалл зазначав: "Чим досконалішим є ринок, тим сильнішою є тенденція до того, щоб в усіх його пунктах в один і той же момент платили за один і той же предмет однакову ціну"[1].
Про стабільність цінового співвідношення можна судити за коефіцієнтом варіації цін по окремих видах продукції чи середньоквадратичних відхиленнях як у часовому просторі, так і в територіальному. Чим вищі ці показники, тим більше є підстав стверджувати про спонтанне, стихійне формування ринку, його більшу віддаленість від характеристик ринку з єдиним простором.
У країнах ЄС для цієї мети часто використовують коефіцієнт осциляції ціц, що визначається за формулою
де – розмах варіації цін;
і
– максимальне і мінімальне значення ціни в досліджуваній сукупності;
– середнє арифметичне значення ціни в досліджуваній сукупності.
Цей показник відображає відносний рівень коливань крайніх значень ціни навколо середнього. Вважається, що ринкові ціни є стабільними за коефіцієнта осциляції 2,5 – 3%. У нашій країні і в часовому просторі, і за окремими регіонами даний коефіцієнт є високим і для окремих видів продукції він досягає 80 – 90%.
Це засвідчує, що в нашій державі процес формування єдиного ринку сільськогосподарської продукції і ринку продовольства ще не був завершений, має місце просторова локалізація обмінних процесів, спричинена рядом фахторів: недостатньою розвинутістю сучасної інфраструктури ринку, каналів дистрибуції, інформативного забезпечення тощо.
Регулювання ринку сільськогосподарської продукції та економічна підтримка сільськогосподарських товаровиробників здійснюється в Україні згідно з Законом "Про державну підтримку сільського господарства" (2004 р.) зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції" (2009 р.).
Крім того, регулювання ринків окремих видів продукції провадиться Законами України "Про ринок зерна", "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" (1999 р.), "Про молоко і молокопродукти".
Цінове середовище в державному регулюванні аграрного ринку займає провідне місце. Важливо, щоб чинним законодавством, включаючи й антимонопольним, не допускалась поява на рину сільськогосподарської продукції монопольних цін у будь-якій формі їх вияву – монопольно високих (низьких) чи монопсонічно низьких.
Монопольно низькі ціни можуть встановлюватися тими суб'єктами господарювання, які займають домінуюче становище на товарному ринку, що зумовлює зниження їх власних доходів у короткостроковому періоді, проте істотно ускладнює або й унеможливлює доступ до ринку іншим суб'єктам господарювання – діючим і потенційним конкурентам. Це значно обмежує конкуренцію на товарному ринку і створює умови для встановлення такими суб'єктами в майбутньому високих цін на відповідний товар.
Монопсонічно низькі ціни встановлюються покупцями сировинних ресурсів, які займають домінуюче становище на ринку з метою одержання надприбутків чи покриття власних нераціональних витрат за рахунок постачальників цих ресурсів. Монопсонічно низька ціна є такою тоді, коли продавці – постачальники сировини не спроможні одержати прибуток від її реалізації за середньогалузевого (середньорегіонального) рівня собівартості виробництва.
Руйнівний вплив такої ціни виявляється в тому разі, коли її рівень призводить до загальногалузевої (середньорегіональної) збитковості виробництва. Монопсонічно низькі ціни часто встановлюють у багатьох регіонах на молоко незбиране, живу масу худоби, овочі та інші продукти.
Для недопущення різкого коливання цін на ринку сільськогосподарської продукції і продовольства та встановлення монопольних і монопсонічно низьких цін Законом України "Про державну підтримку сільського господарства" з подальшими змінами і доповненнями передбачено здійснення товарних та фінансових інтервенцій. їх обсяги мають бути такими, щоб встановити ціну рівноваги (фіксинг) на рівні, не нижчому за мінімальну закупівельно-інтервенційну ціну та не вищому за максимальну закупівельно-інтервенційну ціну.
Наприклад, на 2013 – 2014 маркетинговий рік мінімальна інтервенційна ціна за 1 т пшениці м'якої групи А класу І становила 2021 грн з ПДВ, а максимальна інтервенційна ціна – 2470 грн з ПДВ; на тверду пшеницю класу І – відповідно 2181 і 2688 грн; цукор-пісок (буряковий) – 5613 і 7735 грн; масло вершкове – 35 тис. і 44,3 тис. грн.
Товарна інтервенція згідно з чинним законодавством трактується як продаж продукції за умови зростання цін на організованому аграрному ринку понад максимальний рівень і здійснюється з метою досягнення стану рівноваги (фіксингу).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства“ на сторінці 1. Приємного читання.
