Еволюція аграрних підприємств і підприємств переробної промисловості відбувалася в ході здійснення аграрної реформи, яка розпочалася в нашій країні 1991 року. Її головна мета полягала у створенні необхідних економічних та політичних умов для формування в аграрному секторі ринкового середовища і появи на землі реального власника – господаря, спроможного по-новому, раціонально організувати ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечити його високу ефективність та нести повну відповідальність за результатами господарювання.
Переробні підприємства України до початку 1990-х років мали державну форму власності. Її приватизація розпочалася в 1990 – 1993 pp. шляхом оренди майна з наступним його викупом трудовими колективами. Але цей спосіб приватизації переробних підприємств повністю ігнорував інтереси сільських товаровиробників. Виправити до певної міри цю ситуацію мав Декрет Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в АПК" (1992 р.), яким рекомендувалося переробним підприємствам залучати до приватизації сільських товаровиробників – фізичних осіб, передаючи в їх розпорядження в обмін на приватизаційні сертифікати 51 % акцій.
Проте рекомендації цього Декрету було фактично проігноровано. Як правило, частка акцій, що направлялася в розпорядження селян, була невеликою і становила менше 10 – 15 % їх загальної кількості. Тому в 1996 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", яким передбачене обов'язкове передання 51 % акцій переробних підприємств сільським трудівникам – фізичним особам за майнові сертифікати, а також юридичним особам – недержавним аграрним підприємствам. Підприємства, в яких було викуплене майно трудовими колективами, перетворювались на відкриті акціонерні товариства шляхом додаткового випуску акцій з наступним переданням їх сільськогосподарським товаровиробниками в кількості 51 % статутного фонду.
Таким чином, за результатами приватизації ці переробні підприємства були перетворені на відкриті (публічні) акціонерні товариства, власниками акцій яких стали члени трудового колективу цих підприємств, сільські трудівники і недержавні аграрні підприємства.
З розвитком вторинного ринку цінних паперів акції фізичних осіб – і працівників села, і працівників підприємств – в абсолютній більшості були продані (як правило, за безцінь) і консолідовані окремими платоспроможними особами, які, по суті, стали власниками контрольних пакетів акцій різного рівня. Водночас багато переробних підприємств, насамперед малопотужних, перестали бути самостійними гравцями на ринку, набувши статусу дочірніх підприємств великих агропромислових структур. Частина підприємств, також малопотужних, поглинута великими переробними підприємствами і перетворена на відокремлені підрозділи, а окремі підприємства, не витримавши конкуренції, вийшли з ринку (збанкрутували).
Отже, у 2014 р. переробні підприємства були представлені публічними акціонерними товариствами, приватними акціонерними товариствами та дочірніми корпоративними підприємствами різного типу холдингових структур.
У сільському господарстві з початку аграрної реформи і далі протягом найбільш складного і довготривалого періоду вирішувалося завдання створення агроформувань нового типу, заснованих на приватній власності на землю і майно. Є підстави вважати, що розпочався цей етап з перетворення колишніх колгоспів[1] на колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) шляхом паювання їх майна, а згодом – і землі.
При трансформації колгоспів у КСП ставилося завдання відродити почуття господаря у сільськогосподарських працівників шляхом реформування відносин власності. В результаті такого реформування працівники ставали власниками певної частки майна підприємства, розмір якої залежав від величини трудового внеску кожного з них – працюючого і непрацюючого (пенсіонера).
Власник майнового паю при виході зі складу КСП мав право отримати свій майновий пай натурою чи грошима, передати його у спадок або ж продати. Саме за цією фундаментальною ознакою – персоніфікацією (хоча і формальною) власності – і відрізнялися КСП від колишніх колгоспів. Із прийняттям Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій", кожний член КСП був наділений і земельною часткою (паєм). Таким чином, і в земельних відносинах було зроблено важливий крок до відродження справжнього господаря на землі.
Проте КСП хоч істотно і відрізнялися від колишніх колгоспів за майновими і земельними відносинами, все ж вони, як з'ясувалося, об'єктивно виявились неспроможними адаптуватися до народжуваного в державі ринкового середовища. Члени КСП, будучи наділеними майновими і земельними паями, так і не відчули себе справжніми власниками.
Колективна формально персоніфікована власність породжувала і колективну безвідповідальність. У КСП не було змінені внутрішня організаційна структура та економічний механізм господарювання. Зміни торкнулися лише перерозподілу кінцевих результатів. Паювання майна і землі стало формою існування колективної власності, яка мало що має спільного із справжньою кооперативною власністю. Тому КСП через колективне управління із запізненням реагували на зміни в зовнішньому середовищі, а відмова держави втручатися в їх господарську діяльність породжувала свавілля керівників КСП у прийнятті рішень, які нерідко тому і приймалися, щоб задовольнити їх особистий інтерес.
Усе це призвело до зниження трудової і технологічної дисципліни, крадіжок, а в поєднанні з іншими факторами, що спричинили економічну кризу, зумовило істотний спад виробництва та його збитковість, руйнацію матеріально-технічної бази. Тому об'єктивно назріла необхідність в реорганізації КСП у нові організаційні формування ринкового типу.
Все ж слід зазначити, що КСП відіграли свою позитивну роль. Вони стали значним прогресивним кроком в еволюції колективної власності до такої стадії її розвитку, яка дала змогу безболісно перейти від колективної до приватної форм власності і до створення нових організаційних форм господарювання на селі.
Досить сказати, що паювання майна і землі вже від самого початку прискорило створення і становлення фермерських господарств. Адже член КСП, який забажав створити фермерське господарство, виходив з КСП і забирав свій майновий і земельний пай, що створювало ліпші стартові умови для ведення власного виробництва.
Слід зазначити, що реорганізація КСП почалася з середині 1990-х років спонтанно як реакція селян на низьку ефективність виробництва в рамках цієї організаційної форми господарювання. На їх базі стали виникати різні типи господарських товариств і фермерські господарства. Проте масштаби таких перетворень були незначні і не відповідали потребам виробництва. Тому 3 грудня 1999 р. був прийнятий Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", яким передбачалося реформувати протягом грудня 1999 – квітня 2000 р. колективні сільськогосподарські підприємства в нові організаційні форми господарювання ринкового типу, які функціонують на засадах приватної власності на землю і майно.
Усім членам КСП забезпечувалося право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
Підприємства приватного характеру, що виникли на базі реформованих КСП, зобов'язувалися укладати договори оренди земельної частки (паю) і майнового паю з власниками цих паїв з виплатою орендної плати в натуральній або грошовій формах. Важливо, що Указом була встановлена мінімальна орендна плата за земельну частку (паю) в розмірі, не менше 1 % від грошової оцінки орендованої землі.
При реорганізації КСП передбачалося збереження по можливості цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх КСП через механізм оренди. Громадянам, які мають земельний пай, було надано право приєднувати виділену їм в натурі земельну ділянку до власного особистого підсобного господарства без створення юридичної особи.
Не менш важливим є й те, що фермерським господарствам, громадянам дана можливість вільного викупу земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму, яка приватизується безкоштовно) за ціною, не нижче від визначеної в установленому порядку грошової оцінки землі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еволюція підприємств агропромислового комплексу і створення аграрних підприємств ринкового типу“ на сторінці 1. Приємного читання.
