Ціноутворення і ціни – одна із найскладніших проблем, в якій перехрещуються більшість економічних, соціальних і політичних питань держави.
Ціна – це перетворена форма вартості, її грошовий вираз.
За теорією трудової вартості, ціна визначається витратами суспільно- необхідного робочого часу на виробництво товару. В процесі міжгалузевої конкуренції капіталів вартість перетворюється на ціну виробництва, що забезпечує середню норму прибутку на авансований капітал. У цих умовах дія закону вартості виявляється через коливання ринкових цін навколо ціни виробництва, тому динаміка руху останньої на національних ринках справляє визначальний вплив на динаміку ринкових цін.
Разом з тим існують й інші тлумачення вартості і ціни. Так, відповідно до національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" вартість визначається як еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей, а ціна – як фактична сума грошей, сплачена за об'єкт оцінки або подібне майно.
Влучним є вислів відомого інвестора В. Баффета: "Ціна – це те, що ви платите, а вартість – це те, що ви отримуєте". Таке трактування ціни відповідає сутності ринкової ціни.
Ринкова ціна – це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар (послуги, роботи), що виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію. При цьому береться до уваги, що обидві сторони – і покупець, і продавець – є взаємно незалежними (юридично і фактично) та володіють достатньою інформацією про такий товар (роботи, послуги)[1].
У макроекономічному плані ціна розглядається як найважливіший стратегічний критерій, що характеризує кон'юнктуру ринку, оскільки, з одного боку, вона впливає на її стан, а з другого – є результатом її розвитку. Адже динаміка руху ціни пов'язана зі змінами в якості й обсязі виробництва товару і пропонування його на ринку, з платоспроможністю споживачів і рівнем споживання ними даного товару, обсягом товарних запасів, із загальним економічним станом підприємств тощо.
Зміна ціни відбувається під дією низки ціноутворювальних факторів. У ринковій економіці найважливішими серед них є суспільна ціна виробництва, співвідношення попиту і пропонування, темпи інфляції і купівельна спроможність грошей, ступінь державного адміністративного й економічного регулювання цін, стан цінової й нецінової конкуренції, ступінь монополізації виробництва.
Крім названих на рівень цін впливають і такі ціноутворювальні фактори, які діють лише на окремих етапах дії товарно-грошових відносин. Наприклад, умови поставок товару, транспортні витрати, надбавки і знижки до ціни, експортні (імпортні) мита та інші державні збори, взаємовідносини між продавцем і покупцем, спосіб руху продукції від виробника до споживача (нульовий рівень, коли продукція реалізується виробником через власну торговельну мережу, однорівневий – через посередника роздрібного торговця, дворівневий – через оптового і роздрібного торговця і трирівневий – коли продукція реалізується трьома посередниками – оптовим, дрібнооптовим і роздрібним), а також франкування ціни, тобто включення до її складу на певних умовах витрат на страхування і доставку товару.
На внутрішньому вітчизняному ринку прийнято розрізняти ціни "франко- станція відправлення" і "франко-станція призначення". У першому випадку витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця призначення бере на себе покупець товару, а в другому – виробник продукції чи постачальницька фірма.
На динаміку цін впливає і співвідношення валютних курсів різних країн, хоч першоосновою такого співвідношення є співвідношення купівельної спроможності національних грошей. Це пояснюється відокремленістю до відомого ступеня національних економік від зовніiньоекономічної сфери, найважливішою складовою якої є світова торгівля.
Механізм впливу цього фактора виявляється в тому, що за підвищення курсу національної валюти імпортер повинен заплатити за товар певної країни у своїй валюті більше грошей, ніж він платив раніше. У результаті знижується конкурентоспроможність товарів країни, що здійснила ревальвацію своїх грошей.
Водночас країни, що девальвують національну валюту, підвищують конкурентоспроможність своїх товарів, оскільки імпортер за таких умов плататиме за них своєю валютою менше, ніж раніше. Іншими словами, якщо за ревальвації грошей, по суті, має місце підвищення цін на національні товари, за девальвації – навпаки, їх зниження.
У ринковій економіці функціонують кілька видів ринкових цін. Головними з них є оптові й роздрібні ціни, що можуть набувати різної форми залежно від умов їх застосування в процесі купівлі-продажу.
Оптові ціни – це такі ціни, за якими підприємства реалізують' свою продукцію великими партіями всім категоріям споживачів, крім населення.
Роздрібні ціни – це ціни, за якими населення купує товари в роздрібній торгівлі для задоволення власних потреб.
Якщо товари купуються з одночасною виплатою (перерахунком) грошей, роздрібні і оптові ціни набувають форму готівкових, а якщо з відстроченням виплати – то кредитних. У випадках, коли ціна визначається як готівкова, але покупець через відсутність у нього готівки бере товар у кредит, рін виплачує власнику товару відсоток на рівні фактичної банківської відсоткової ставки за весь період відстрочення платежу, визначеного за домовленістю сторін.
Оптові і роздрібні ціни мають притаманну їм структуру, що безпосередньо відображається на рівні цих цін. Загальна структура ціни показана да рис. 17.1.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ціна в ринковій економіці і характеристика її видів“ на сторінці 1. Приємного читання.
