Серед усіх напрямів інвестиційної діяльності провідне місце займають капітальні інвестиції в основні засоби – капіталовкладення.
Капітальні вкладення аграрних і переробних підприємств – це витрати на будівництво нових переробних підприємств, тваринницьких комплексів, будівель, споруд, переробних виробництв, їх розширення і реконструкцію, придбання техніки, обладнання, інвентарю, закладку багаторічних культурних насаджень і їх вирощування, формування основного стада, на меліорацію землі й охорону довкілля[1].
Як бачимо, за допомогою капіталовкладень відтворюються на простій і розширеній основі головні засоби виробництва, отже, створюється матеріальна база для підвищення продуктивності живої праці на підгрунті впровадження комплексної механізації й автоматизації виробництва. Завдяки капіталовкладенням реалізуються досконаліші форми суспільної організації виробництва: його спеціалізація, кооперування і комбінування.
Залежно від функціонально-цільового призначення розрізняють виробничі і невиробничі капіталовкладення.
Виробничі капіталовкладення – це вкладення на відтворення і розширення основних виробничих засобів.
Невиробничі капіталовкладення – цс витрати на житлове, комунальне, побутове, культурно-просвітницьке будівництво. В національній економіці основну частку становлять виробничі капіталовкладення.
Розрізняють також валові капіталовкладення і чисті капіталовкладення.
Валові капіталовкладення – цс витрати коштів (вкладання капіталу) на просте і розширене відтворення основних засобів.
Чисті капіталовкладення – це витрати коштів (вкладання капіталу) в розширене відтворення даних засобів. Кількісно чисті капіталовкладення визначають як різницю між валовими капіталовкладеннями і нарахованою амортизацією за певний період. Вони можуть мати додатне значення, дорівнювати нулю або набувати від'ємне значення.
Економічне зростання підприємств відбувається тоді, коли чисті капіталовкладення мають додатне значення, оскільки за цих умов здійснюється розширене відтворення основних засобів. Чим більше це значення, тим за однакових інших умов підприємство швидше зміцнює свою матеріально-технічну базу, здійснює технічне переозброєння виробництва.
За нульового значення чистих капіталовкладень підприємство лише спроможне здійснювати просте відтворення, а за від'ємного – знижується виробничий потенціал підприємства (воно "проїдає" свої ресурси), втрачається можливість здійснювати навіть просте відтворення.
Для глибшого розуміння сутності капіталовкладень розглянемо їх окремі напрями і структуру. Акцентуємо увагу на трактуванні таких напрямів вкладень, як нове будівництво, розширення підприємств. їх реконструкція і модернізація.
До нового будівництва виносять будівництво підприємств (переробних, птахофабрик, бройлерних фабрик, ското- і свиновідгодівельних комплексів, тепличних комбінатів), будівель, споруд, що здійснюється відповідно до затверджених проектів на нових майданчиках.
Розширення підприємств відбувається завдяки введенню наступних черг уже діючого підприємства, наприклад, будівництво нових будівель для утримання продуктивних тварин і молодняку з метою розширення потужності тваринницького комплексу, будівництво нових теплиць в уже функціонуючому тепличному комбінаті, розширення діючих цехів основного виробництва переробного підприємства для переробки сільськогосподарської продукції тощо.
Реконструкція і модернізація підприємств здійснюються без будівництва нових і розширення діючих об'єктів. Головна мета цього напряму капіталовкладень – заміна фізично і морально застарілих техніки й обладнання, впровадження комплексної механізації й автоматизації виробництва, що забезпечують підвищення продуктивності праці, вищу конкурентоспроможність продукції і прибутковість виробництва.
Розширення, реконструкція і модернізація підприємств мають певні переваги, оскільки вимагають менших капіталовкладень на одиницю додаткової потужності завдяки зниженню частки (або повної відсутності) будівельно- монтажних робіт, скороченню витрат на підготовчі роботи (дорожнє будівництво, освоєння території тощо).
Важливо також і те, що значно швидше вводяться в дію додаткові потужності. Це скорочує строки окупності капіталовкладень, тобто забезпечується раціональніше їх використання.
Розрізняють три види структури капіталовкладень: відтворювальну, технологічну і галузеву.
Відтворювальна структура капіталовкладень характеризується відсотковим співвідношенням окремих напрямів виробничих капіталовкладень (на придания обладнання, устаткування, тракторів та іншої техніки, будівництво й обладнання тваринницьких приміщень, електрифікацію виробництва, на закладання садів, виноградників, меліорацію тощо) в загальній їх сумі. Вона повинна відповідати потребам виробництва і забезпечувати пропорційний розвиток галузей на кожному підприємстві, раціональне співвідношення між структурними елементами основних виробничих засобів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Капіталовкладення підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
