Підвищення якості продукції вимагає додаткових витрат не тільки інтелектуальної праці, але, як правило, й витрат матеріально-грошових коштів. Оскільки підвищення якості сільськогосподарської продукції в більшості випадків рівнозначно зростанню обсягу її виробництва, згадані витрати слід розглядати як змінні.
Як засвідчує світова практика і насамперед досвід високорозвинутих країн, в усіх галузях економіки сформувалась стійка тенденція до зростання витрат на поліпшення якості продукції. Але слід пам'ятати, що висока якість не повинна досягатися будь-якою ціною. Це ж стосується використання інших нецінових факторів підвищення конкурентоспроможності товарів. Додаткові витрати, пов'язані з реалізацією комплексу цих факторів, повинні бути економічно доцільними, тобто попит на продукцію, а в окремих випадках і ціна, мають зростати на більшу величину, ніж це потрібно для відшкодування з надлишком названих витрат.
Проте перевищення додаткового доходу над витратами, понесеними на вдосконалення товару і стимулювання його збуту, може бути різним. Тому виникає потреба у визначенні оптимального рівня цих витрат. Він досягається тоді, коли різниця між додатковим ефектом від поліпшення якості продукції і додатковими витратами на таке поліпшення найбільша (рис. 18.1).
Рис. 18.1. Визначення оптимального рівня якості продукції: заштрихована площа – прибуток, що може одержати підприємство від поліпшення якості продукції за різного рівня додаткових витрат; К – оптимальний рівень якості
Аналогічний підхід до визначення оптимальною рівня витрат витримується й за іншими неціновими факторами, пов'язаними із стимулюванням збуту продукції. Керівники підприємства повинні усвідомлювати, що додатковий дохід від поліпшення якості продукції і раціонального використання інших нецінових факторів конкуренції може формуватися за рахунок підвищення ціни і збереження колишнього обсягу продажу або завдяки збереженню попереднього рівня ціни, але збільшенню обсягу продажу продукції, на яку виникає додатковий попит.
Таке збільшення продажу відбувається через зрушення кривої попиту вправо від положення D доположення D (рис. 18.2). У результаті обсяг продажу зростає на величину . Додатковий прибуток при цьому буде дорівнювати добутку додаткового обсягу продажу на суму прибутку, що одержувало підприємство в розрахунку на одиницю продукції за колишньої ціни.
Рис. 18.2. Зрушення кривої попиту вправо і збільшення обсягу продажу за підвищення якості продукції та збереження попередньої ціни
Важливо також знати, що додатковий дохід підприємство може одержувати і завдяки поєднанню розглянутих факторів – підвищенню ціни і зростанню обсягу продажу.
У разі коли підвищення якості продукції вимагає додаткових витрат, що зумовлюють здорожчання продукції, то економістам підприємства потрібно визначити, за якою мінімально підвищеною ціною вже буде економічно виправдано продавати таку більш дорогу продукцію з тим, щоб зберегти щонайменше вже досягнутий рівень її цінової конкурентоспроможності. Для цього можна скористатися такою методикою.
Запишемо формулу цінової конкурентоспроможності продукції з таким значенням символів:
(18.23)
де – рентабельність продажу, що досягнута в базовому році (коефіцієнт);
– пошукова мінімально підвищена ціна, за якої реалізація виробленої більш якісної продукції зі зрослою собівартістю забезпечить досягнуту в базовому році рентабельність продажу (цінову конкурентоспроможність);
– собівартість продукції підвищеної якості.
Здійснимо необхідні алгебраїчні перетворення даної формули:
(18.24)
звідси
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Витрати на поліпшення якості продукції, основні чинники її підвищення та забезпечення конкурентоспроможності підприємства“ на сторінці 1. Приємного читання.
