Транспорт є важливим складником логістичної системи підприємства. Як уже зазначалося, транспорт нерідко виокремлюють у самостійну транспорту логістику, що вирішує комплекс завдань, пов'язаних з організацією переміщення вантажів. Такими головним завданням є визначення оптимальної потреби в різних видах транспорту, координація їх роботи, розробка оптимальних маршрутів перевезень матеріальних ресурсів, ефективна організація вантажно-розвантажувальних робіт, вибір найефективнішого транспортного засобу для перевезення відповідного вантажу з урахуванням низки факторів тощо. Транспортні витрати займають значну частку в структурі витрат на виробництво продукції, тому важливо забезпечити високу ефективність використання транспортних засобів як в аграрних, так і в переробних підприємствах.
Великі обсяги і широкий ареал виробництва сільськогосподарської продукції, високий рівень її товарності, необхідність завезення значної маси ресурсів промислового походження для провадження у сільському господарстві відтворювального процесу, здійснення аграрними підприємствами будівельно- монтажних робіт зумовлюють високий рівень транспортомісткості цієї галузі. Цей показник визначається діленням обсягу транспортних робіт у тоннах перевезеного вантажу й окремо в тонно-кілометрах на площу ріллі. В багатьох підприємствах транспортомісткість становить 90 – 100 т і 1500 – 1700 т/км.
У переробних підприємствах транспорт, насамперед автомобільний, також є важливою логістичною ланкою, що забезпечує постачання вхідних ресурсів, домінуюче місце серед яких займає сировина. У даний час кожне з таких підприємств повинно мати достатню кількість спеціалізованого автотранспорту (молоковозів, скотовозів) і бортових автомобілів, у тому числі самоскидів, для своєчасної доставки сировини.
Як показує практика останніх років, не всі сільськогосподарські товаровиробники мають можливість власним транспортом доставляти вироблену ними сільськогосподарську продукцію на переробні підприємства. Тому останні розвивають транспорту логістику досить інтенсивно. Особливо це стосується АПФ (агропромислових формувань), що є вертикально інтегрованими структурами.
Переробні підприємства, крім того, своїм транспортом доставляють вироблену ними продукцію до місця оптової реалізації, отже, кожне з таких підприємств повинне мати у своєму розпорядженні таку кількість транспорту, за якої забезпечувалася б доставка необхідної кількості сировини і своєчасно здійснювався збут готової продукції. Потрібно також раціонально формувати і використовувати внутрішньозаводський транспорт.
Транспортомісткість переробних підприємств може бути визначена двома показниками:
• 1) обсягом перевезених вантажів у тоннах власним транспортом на одиницю добової (річної) потужності;
• 2) загальним обсягом перевезених вантажів у тоннах власним транспортом і транспортом постачальників на одиницю добової (річної) потужності підприємства. При цьому потужність береться в тоннах переробки сировини (за добу, рік), скоригованої на коефіцієнт використання потужності.
В аграрних підприємствах обсяг вантажів у тоннах визначають за технологічними картами вирощування сільськогосподарських культур і виробництва продукції тваринництва з одночасним урахуванням перевезень різних матеріалів (наприклад, будівельних), мінеральних добрив, нафтопродуктів, палива тощо, обсягу робіт з обслуговування соціальної сфери.
Знайдений обсяг вантажів множать на коефіцієнт повторності їх перевезень і в такий спосіб одержують обсяг транспортних робіт {вантажоперевезень) у тоннах.
Коефіцієнти повторності розраховують за кожним видом вантажів діленням загального обсягу перевезень певного виду продукції (виду вантажу) на обсяг її виробництва.
Наприклад, якби зерно від комбайна транспортували безпосередньо на елеватор, то коефіцієнт повторності становив би одиницю. Але оскільки зерно транспортується спочатку на тік, а потім після доробки – на елеватор, в комору, а з комори – в кормоцех, на поле (насіння), на ринок і т. д., то коефіцієнт повторності значно зростає.
Як свідчить практика, цей коефіцієнт по зерну є в межах 2 – 2,4, картоплі – 1,6 – 1,8, овочах, фруктах – 1,5 – 1,6, кормових коренеплодах – 1,7 – 2,0, по сіну з сіяних трав – 1,5 – 1,7, зеленій масі – 1,1 – 1,2, мінеральних добривах – 1,8, будівельних матеріалах – 1 і т. д.
Обсяг транспортних робіт у тонно-кілометрах, або вантажооборот, обчислюють множенням обсягу вантажоперевезень у тоннах на середню зважену відстань перевезень, яку визначають на основі звітних даних.
При плануванні цього показника враховують також можливі зміни у вантажопотоках. Обсяг вантажоперевезень у тоннах і вантажооборот у тонно- кілометрах по підприємству залежить від площі землекористування, рівня врожайності культур і продуктивності тварин, спеціалізації господарства, його віддаленості від переробних і заготівельних організацій, залізничної станції, а також від обсягу здійснюваних господарським способом будівельно-монтажних робіт. Чим більший обсяг транспортних робіт по підприємству, тим більше йому потрібно мати транспортних засобів для перевезення вантажів.
У переробних підприємствах на обсяг вантажоперевезень і вантажооборот значний вплив справляє так зване плече перевезень – відстань від підприємства до місць заготівлі сировини.
У зв'язку з дефіцитом певних видів сировини "плече перевезень" істотно зростає. Наприклад, по окремих потужних молокопереробних підприємствах воно сягає до 400 км і більше, що значно підвищує собівартість кінцевої продукції. Значний вплив на обсяг вантажоперевезень справляє і відстань перевезень готової продукції до місця її реалізації.
На потребу в транспортних засобах істотно впливає і такий фактор, як клас вантажів.
Залежно від питомої ваги вантажів і зумовленого нею коефіцієнта використання вантажопідйомності транспортних засобів розрізняють п'ять таких класів. До першого класу відносять вантажі, які забезпечують використання вантажопідйомності на 100% (зерно, крім вівса і кукурудзи в качанах, картопля свіжа, борошно, фрукти свіжі в ящиках, камінь, цемент, добрива мінеральні тощо), до другого – з використанням вантажопідйомності на 99 – 71 % (вовна пресована, зелень городня в ящиках, капуста свіжа, комбікорм, кукурудза в качанах, сіно і солома пресовані, насіння соняшнику тощо); до третього – на 70 – 51 % (вовна непресована, молоко свіже в бідонах і автоцистернах, нафтопродукти, силосна маса, тютюн, худоба домашня велика тощо); до четвертого – 50 – 41 % (зелень городня навалом, кокони шовкопряда, розсада овочева без упаковки, худоба домашня дрібна тощо); до п 'ятого – менше 41 % (бавовна).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Транспортні засоби як важливий складник логістичної системи підприємства та ефективність їх використання“ на сторінці 1. Приємного читання.
