Рис. 5.1. Цінова еластичність попиту на окремі сільськогосподарські продукти
Наприклад, візьмемо два продукти – картоплю і волоські горіхи. На рис. 5.1а крива D відображає попит на картоплю, а на рис. 5.16 крива D1 – попит на волоські горіхи. Різний нахил цих кривих до осі абсцис характеризує неоднакову еластичність попиту і визначає різницю в темпах його зниження на ці продукти.
Як бачимо, за однакового темпу зростання цін на картоплю і волоські горіхи (на осі ординат Р1Р2) спостерігається різна чутливість споживачів до обсягу покупок, що знайшло своє відображення в різних обсягах зменшення продажу.
Чутливість споживачів до зростання цін на волоські горіхи була більшою, що й призвело до значного скорочення обсягу їх продажу, тоді як продаж картоплі скоротився значно менше через відносну нееластичність попиту на цей продукт. Адже не важко помітити, що Q3 - Q4 > Q1 - Q2. І це закономірно, оскільки волоський горіх є хоч і цінним, але не обов'язковим компонентом харчування людини, і тому реакція покупців на підвищення ціни на нього цілком зрозуміла, – вони різко скоротили попит і обсяг придбання.
Для тих, хто вирощує волоські горіхи, така реакція мала негативний наслідок – зменшився їх грошовий дохід. Це наочно видно, якщо порівняти величину грошового доходу виробників до і після підвищення ціни, який на рис. 5.16 показано відповідними прямокутниками.
Грошовий дохід до підвищення ціни відповідає площі прямокутника OP1EQ3, а після підвищення – OP2K2Q4 - Неважко помітити, що площа першого з названих прямокутників (сумарний грошовий дохід) перевищує площу другого, оскільки приріст грошового доходу за рахунок підвищення ціни (прямокутник Ρ1Ρ2Κ22Κ3) виявився меншим від суми втраченої виручки від зниження обсягу продажу, зображеного площею прямокутника Q4K3EQ3.
Підвищення ціни на картоплю від Р1 до Р2 таким самим темпом, як і ціни на волоський горіх, спричинятиме порівняно незначне скорочення обсягу продажу, оскільки покупцям важно знайти замінник цьому продукту. Може йтися лише про економніше витрачання картоплі і деяке скорочення споживання. Іншими словами, покупець змушений купувати картоплю (може, в дещо меншому обсязі), незважаючи на істотне підвищення ціни. А це означає, що ціновий попит на неї є відносно нееластичним.
Як видно з рис. 5.1а, за такого попиту підвищення цін на продукт збільшує дохід виробника (площа трикутника OP2K1Q2 > OP1EQ1), оскільки його приріст за рахунок підвищення ціни від Р1 до Р2 з надлишком компенсує втрату доходу величиною Q2KEQ1 навіть тоді, коли частину виробленої картоплі Q1 - Q2 за початкового пропонування S не буде реалізовано.
Детальний аналіз відносно нееластичного попиту дає змогу передбачити, що у несприятливі для виробника певної продукції роки сільськогосподарські підприємства можуть одержати вищий дохід, ніж у роки з нормальними погодними умовами.
Проілюструємо сказане графічно (рис. 5.2). За нормальних погодних умов попит D1 урівноважується з пропонуванням S1 в точці Е1, якій відповідає ордината Р1 – ціна рівноваги. При цьому виробники отримують дохід OP1E1Q1. У менш сприятливі роки виробництво продукту зменшується, пропонування його скорочується до S2, встановлюється нова рівновага в точці E2, якій відповідає вища ціна Р2.
Рис. 5.2. Вплив зменшення обсягу виробництва продукту з малоеластичним попитом на ціну і грошові доходи
Дохід підприємств тепер вимірюється прямокутником OP2E2Q2, площа якого, як це не важко помітити, більша за площу OP1E1Q1, тобто сільськогосподарські підприємства за таких умов одержують більший грошовий дохід, ніж за середніх умов господарювання.
Для аграрних і переробних підприємств є дуже важливим своєчасно володіти інформацією про коефіцієнти еластичності на сільськогосподарську продукцію і продовольчі товари. Як з'ясувалося, за рівнем таких коефіцієнтів ця продукція і названі товари істотно відрізняються між собою.
Більше того, за окремими видами ціновий попит є навіть еластичним, хоч у сукупності товари сільськогосподарського походження мають нееластичний ціновий попит. Тому стає очевидним, що підвищення ціни, скажімо, на яловичину і баранину, які мають коефіцієнти еластичності відповідно 0,54 і 2,65, з однаковим темпом приведе, як нам уже відомо, до протилежних економічних наслідків для господарств, що спеціалізуються на виробництві одного з названих видів продукції.
Отже, підприємства повинні будувати свою тактику і стратегію з обов'язковим урахуванням того, яка цінова еластичність попиту на товари, що ними виробляються. Адже, знаючи коефіцієнт еластичності на той чи інший вид продукції, можна передбачити, наскільки відсотків може знизитися ціна на неї за умови збільшення обсягу її продажу на регіональному ринку. Виникає також можливість розрахувати і рівень такої ціни, а отже, і спрогнозувати доходи підприємства. Проілюструємо сказане на такому прикладі.
Припустімо, товаровиробники в змозі найближчим часом збільшити обсяг реалізації баранини на регіональному ринку на 7 % за фактичної ціни реалізації її за 1 кг 53 грн.
Щоб визначити, наскільки відсотків знизиться ціна на баранину, слід скористатися формулою розрахунку коефіцієнта еластичності, в чисельнику якої береться відсоткова зміна обсягу реалізації продукції ОП, а в знаменнику – відсоткова зміна ціни на неї ВЦ, тобто Ed = ОП : ВЦ.
Оскільки ВЦ для нас невідома, то визначаємо її з наведеної формули ВЦ = = ОП : Ed. Підставивши у формулу наведені дані, маємо, що ВЦ = 2,64 % (7 : 2,65 = 2,64).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цінова еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію і продовольство та виникнення сільськогосподарської проблеми довгострокового періоду“ на сторінці 2. Приємного читання.
