З розвитком ринкових відносин у нашій державі динамічно стали розвиватися оптова торгівля матеріально-технічними ресурсами, яку здійснюють багато підприємницьких структур. Це посилює конкуренцію між ними і водночас розширює можливості вибору підприємствами саме тих партнерів, які пропонують більш прийнятні умови ділового співробітництва. Серед постачальників в АПК виникли досить потужні приватні структури, які постачають селу необхідні ресурси.
Так, серед постачальників мінеральних добрив найбільшу частку в ринку в середині 2012 р. займало ВАТ "Агрохімцентр", що має свої представництва в усіх областях України. Основними постачальниками отрутохімікатів та мінеральних добрив крім названої структури є "Украгрохімхолдинг", закрите акціонерне товариство "Украгробізнес", спільне підприємство "Райз Агросервісінвест", ТОВ "Об'єднана агротехнічна компанія", ТОВ АПФ "Агромир", ВАТ "Украгросервіс".
Одним з основних постачальників аграріям техніки у 2014 р. була Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", однією з головних функцій якої є постачання вітчизняної техніки сільськогосподарським товаровиробникам на умовах фінансового лізингу.
Слід зазначити, що постачальники – це переважно посередницькі структури між промисловими підприємствами, що виробляють необхідні для села ресурси, і сільськогосподарськими товаровиробниками, які купують ці ресурси. На операції Г – Т – Г' завдяки нерідко істотному підвищенню ціни на ресурси ці структури одержують значні прибутки, а аграрні підприємства несуть невиправдано великі витрати. В цих умовах окремі такі підприємства намагаються самостійно вирішувати питання забезпечення своїх потреб матеріальними ресурсами через укладання прямих договорів з промисловими підприємствами.
Разом з тим слід наголосити й на позитивних трансформаційних змінах, що відбуваються в характері діяльності постачальників. Чимало сучасних посередницьких структур – трейдерів, які працюють на агрохімічному ринку України, в більшості своїй – це модерні підприємства. Вони не просто є проміжною ланкою між виробниками добрив, засобів захисту рослин, техніки насіннєвого матеріалу та аграрними підприємствами, а й надають їм послуги з добору, доставки і внесення добрив. Нерідко ці структури стають своєрідним демпфером, закуповуючи добрива, отрутохімікати в період низького попиту і тим самим формують товарний запас для постачання аграріям цих ресурсів у сезон інтенсивного внесення. Це не завжди вигідно виробникам та імпортерам, бо не дозволяє підвищувати їм ціни відповідно до попиту, проте це вигідно аграріям, що важливо, бо зменшує їх не продуктивні витрати.
Аграрні підприємства повинні постійно стежити за динамікою цін на матеріальні ресурси, оцінювати можливості й обсяги їх придбання. Це необхідно у зв'язку з тим, що будь-які зміни в середовищі постачальників (зростання або зниження цін, нестача відповідних матеріалів) безпосередньо позначаються на масштабах і собівартості виробництва сільськогосподарської продукції, а через них – і на прибутковості господарства в цілому.
Основними постачальниками для переробних підприємств є сільськогосподарські товаровиробники, які на умовах договору продають їм сільськогосподарську сировину, що займає домінуючу частку в структурі собівартості вироблюваних продовольчих товарів. Між цими партнерами склалися впродовж багатьох років становлення ринкової економіки не прості взаємовідносини, насамперед через сильну ринкову владу переробних підприємств.
Детальніше про це йтиметься в темі 5, а тут зазначимо, що у 2014 р. для більшості переробних підприємств продовжувала залишатись гострою проблема забезпеченості сировиною – молоком незбираним, живою масою тварин, льоносоломкою, цукровим буряком тощо, у зв'язку з чим мало місце хронічне недовикористання їх потужностей.
Складність цієї проблеми посилюється тим, що впродовж багатьох років основними постачальниками окремих видів сировини стали особисті селянські господарства (ОСГ), які не в змозі забезпечити її належну якість. Наприклад, частка ОСГ в обсягах закупівлі молока незбираного ще у 2011 р. становила 65 %, яке за своїми якісними характеристиками відповідає лише другому ґатунку і не може бути використане для виробництва високоякісних молокопродуктів (наприклад, твердих сирів). І лише у 2013 р. вперше молокопереробні підприємства закупили молока більше в аграрних підприємств (52 %) і менше – в ОСГ (48 %). Є підстави вважати, що ця тенденція збережеться й надалі.
Що ж стосується основних і допоміжних матеріалів, які необхідні для виробництва продовольчих товарів, то переробні підприємства придбають їх в основному через укладання прямих договорів з виробниками цих матеріалів.
Агросервісні підприємства та організації надають підприємствам агропромислового комплексу необхідні виробничі послуги і завдяки цьому сприяють створенню нормальних умов для функціонування агропромислового виробництва.
За роки економічної кризи через брак коштів в аграрних підприємствах для оплати виробничих послуг їх сервісне обслуговування значно скоротилося. Відбулися у зв'язку з цим істотні організаційні зміни в даній ланці мікросередовища. Низка колись потужних агросервісних структур перестали існувати.
Беручи до уваги звужені можливості сільськогосподарських товаровиробників щодо придбання техніки, проблема механізації виробництва сільськогосподарської продукції в них стала значною мірою вирішуватися шляхом використання послуг створених регіональних приватних і державних машинно- технологічних станцій (МТС). Вони здійснюють на договірних засадах агротехсервісне обслуговування аграрних підприємств шляхом надання їм допомоги у виконанні найбільш трудомістких і складних робіт (оранки, збирання зернових і коренеплодів, внесення добрив, боротьби зі шкідниками і хворобами тощо). Крім того, МТС надають техніку напрокат і в оренду, проводять ремонти, здійснюють інші види технічного обслуговування.
У зв'язку зі створенням в агропромисловому комплексі холдингових компаній та АПФ як цілісних підприємств ступінь забезпеченості сільськогосподарського виробництва в них істотно підвищився. Як правило, весь обсяг сільськогосподарських робіт тут виконується власним високопродуктивним комплексом машин
Ця обставина, а також придбання техніки окремими більш економічно міцними аграрними підприємствами, істотно вплинула на діяльність МТС. Багато державних МТС перестало існувати через збитковість виробництва. Скоротилися масштаби діяльності приватних МТС, окремі з них вийшли з ринку агросервісних послуг, а частина стала орендувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення, перетворившись, таким чином, на новий тип агросервісних структур з власним аграрним виробництвом, набувши ознак сільськогосподарського товаровиробника – платника фіксованого сільськогосподарського податку.
Для підприємств важливо, щоб вартість агросервісних послуг була низькою, а їх якість – високою. Виходячи з цих критеріїв вони повинні робити вибір, якими саме виробничими послугами доцільно користуватися, залучаючи агросервісні підприємства, а які економічно вигідніше здійснювати власними силами. Цей вибір залежатиме від конкретних умов діяльності підприємств. Якщо, наприклад, середній ремонт трактора в майстерні господарства обійдеться дорожче, ніж ремонт на агросервісному підприємстві, то воно скористається послугами останнього. Водночас в іншому аграрному підприємстві ситуація може скластися інакше, а тому господарство здійснюватиме ремонт самотужки.
Фінансово-кредитні установи – банки, страхові компанії, кредитні та інші установи, з якими аграрні та переробні підприємства вступають у ділові стосунки при збереженні готівки, фінансуванні своїх угод, страхуванні себе від ризику, одержанні коротко- і довгострокових кредитів тощо. Взаємовідносини з фінансово-кредитними установами є дуже важливими для підприємств, оскільки зміна відсоткових ставок на кредит, скорочення (збільшення) можливостей його одержання, підвищення або зменшення депозитних ставок за збереження готівки істотно впливають на їхню господарську діяльність і економічне становище. Тому з цими партнерами господарства повинні встановлювати міцні зв'язки.
Варто особливо наголосити на тій обставині, що банки, інвестиційні фонди, деякі інші фінансово-кредитні установи є постачальниками для підприємств капіталу, тому вони можуть відігравати одну з вирішальних ролей у формуванні їх інвестиційного потенціалу. Постачальниками капіталу також можуть бути акціонери, приватні особи, підприємства, що заінтересовані мати частку в статутному капіталі інших підприємств. Існує така закономірність: чим міцніший фінансово-економічний стан підприємства, тим воно є привабливішим для потенційних постачальників капіталу, і навпаки.
Юридичні установи є також важливими партнерами підприємств. Адже для ринкової економіки характерні множинність і складність економічних взаємозв'язків, що виникають з різними суб'єктами ринку. Тому при укладанні ділових угод, їх виконанні, виникненні спірних питань підприємства змушені вдаватися до послуг юридичних установ. Такі послуги дають змогу підприємствам уникнути невиправданих втрат, досягти більшого економічного зиску від здійснюваних ними ділових операцій.
Найближчі конкуренти – це ті сільськогосподарські товаровиробники, які виробляють на продаж однакову з даним підприємством сільськогосподарську продукцію. Проте в умовах її дефіциту конкуренти виступають лише потенційними носіями зовнішньої загрози для підприємства. З насиченням ринку сільськогосподарськими товарами на діяльність аграрного підприємства істотно впливатимуть насамперед його найближчі конкуренти, тобто такі сільськогосподарські формування, які реалізують свою продукцію тим самим споживачам і посередникам, входячи до тієї самої сировинної зони. Якщо найближчі конкуренти починають виробляти більше продукції, ніж здатний використати відповідний споживач, то останній буде орієнтуватися на тих виробників, які пропонують продукцію кращої якості і в найбільш прийнятні строки. З цієї причини в аграрного підприємства може виникати проблема збуту своєї продукції, якщо воно своєчасно не вживатиме необхідних заходів до підвищення її конкурентоспроможності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мікросередовище діяльності підприємств агропромислового комплексу“ на сторінці 3. Приємного читання.
