Рис. 17.1. Основні структурні елементи ціни
При укладанні контракту передбачувану в ньому оптову ціну на товар з наперед зумовленими якісними характеристиками називають базовою ціною. Вона стає фактичною ціною за поставлений товар тоді, коди передбачені в контракті умови обопільно виконані продавцем і покупцем. В іншому разі базова ціна використовується як вихідна в переговорах між сторонами щодо визначення фактичної ціни товару відповідно до змінених споживчих його властивостей.
Фактичні ціни за контрактами називають цінами фактичних угод. Вони публікуються в спеціальних довідниках (прейскурантах) і розглядаються як надзвичайно важлива інформація для підприємців, оскільки використовується ними для обґрунтування базових цін у процесі укладання нових контрактів. Крім зазначеної ціни, регулярно публікуються ціни аукціонів і торгів, біржові котирування, а також ціни пропонування великих фірм-виробників, рівень яких зазначається в оферті (пропонування) цих фірм.
Ціни аукціонів і торгів формуються під час їх проведення. Розрізняють початкову і кінцеву (остаточну) ціни цих торговельних операцій.
Початкова ціна – це ціна на пропонований для продажу товар, яка встановлюється на початку торгів його власником.
Кінцева (остаточна) ціна – ціна, за якою продано товар за результатами торгів.
Біржові котирування – це ціни за контрактами купівлі-продажу, що укладаються на товар стандартної якості в офіційні часи роботи біржі протягом дня.
Трансфертні ціни. Вони не є ринковими цінами: основна функція їх – обслуговування внутрішньофірмового обороту на основі внутрішньовиробничої кооперації між підрозділами підприємства. Продавцем тут виступає підрозділ- постачальник, а покупцем – підрозділ-споживач.
Трансфертні ціни є інструментом контролю і оцінки діяльності підрозділів, стимулюють їх мінімізувати свої витрати. Методологія встановлення трансфертних цін може бути різною: на основі ринкових цін, на основі витрат або ж можуть застосовуватися договірні трансфертні ціни. Найбільш поширеним є встановлення цін на основі витрат, оскільки змушує підрозділи економніше використовувати ресурси, ретельніше здійснювати калькулювання своєї продукції. Ринкові трансфертні ціни застосовуються рідше і лише тоді, коли не існує тісної виробничої залежності між підрозділами і коли за своїм статусом вони можуть виступати самостійними суб'єктами ринку.
У ринковій економіці використовується і таке поняття, як конкурентна ціна. Вона формується за умови, коли один і той самий товар виробляється багатьма товаровиробниками.
Конкурентна ціна – це така ціна, за якою продають свій товар головні товаровиробники-конкуренти.
Тому кожне підприємство, що виробляє ідентичний товар, встановлюючи на нього ціну, повинне обов'язково враховувати конкурентну ціну і тим самим визначити свою стратегічну лінію поведінки на ринку. Якщо товар підприємства за своєю якістю не поступається товарам провідних товаровиробників- конкурентів, знизивши ціну на нього порівняно з конкурентною ціною, воно може розраховувати на розширення своєї ніші на ринку.
Якщо ж за однакових умов підприємство підвищить ціну, за насиченого ринку це неминуче призведе до втрати підприємством своєї позиції на ньому (рис. 17.2), а отже, і до погіршення економічного становища. Підприємство може встановити вищу ціну на свій товар порівняно з конкурентами за умови, що воно вже має надійний сегмент ринку і пропонує споживачам товар із ліпшими якісними характеристиками.
Слід пам'ятати, що при встановленні ціни підприємство обов'язково враховує витрати на виробництво одиниці продукції. Чим вони менші, тим вища за інших однакових умов цінова конкурентоспроможність товару, а отже, тим більше підприємство може знизити свою ціну порівняно з конкуруючою ціною з метою реалізації стратегії проникнення на ринок.
Рис. 17.2. Залежність частки підприємства на ринку від співвідношення ціни підприємства з конкурентною ціною: Кр – коефіцієнт цінового співвідношення, що визначається діленням ціни підприємства на конкурентну ціну
Виокремлюють також демпінгові ціни. Це зумисно занижені ціни з метою витіснення конкурентів з ринку. В сучасних умовах дії антимонопольного законодавства можливості встановлення демпінгових цін звужені.
Істотною особливістю сільського господарства і ринку сільськогосподарських товарів є те, що тут діє рентний принцип ціноутворення, пов'язаний з обмеженістю землі як природного ресурсу і насамперед – її найбільш родючих ділянок. Тому аграрні підприємства, які мають кращі й середні за родючістю землі, реалізуючи свою продукцію за ринковими цінами, що склалися під дією попиту і пропонування та інших ціноутворювальних факторів, одержують, крім нормального прибутку, і диференціальну ренту І. Водночас підприємства з відносно гіршими землями за середнього рівня господарювання одержують лише нормальний дохід (прибуток) як різницю між ринковою ціною на продукцію і витратами на її виробництво.
Підприємства, які через суб'єктивні причини виробляють продукцію з високою собівартістю, що перевищує ринкову ціну, зазнають збитків від її реалізації (рис. 17.3). Щоб одержати прибуток, такі підприємства, звичайно, можуть підвищити ціну, але імовірніше, що така продукція буде проігнорована споживачами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ціна в ринковій економіці і характеристика її видів“ на сторінці 2. Приємного читання.
