Рис. 17.3. Розмір і структура доходів аграрних підприємств, що використовують різні за родючістю землі:
ВВ – виробничі витрати на виробництво продукції на кращих (І), середніх (II) і гірших (Ш) за родючістю землях; ДР – диференціальна рента І; НП – нормальний прибуток, що створюється на гірших землях за середнього рівня господарювання; 3 – збиток, що зазнають підприємства, в яких виробничі витрати перевищують ринкову ціну
Тому таким підприємством потрібно відмовитися від виробництва збиткової продукції, змінивши профіль діяльності, або ж вжити кардинальних заходів щодо скорочення витрат на одиницю продукції.
Особливістю ціноутворення і цін на сільськогосподарську продукцію є те, що для більшості її видів характерне сезонне коливання цін. Зокрема, на зерно, соняшник, овочі, баштанні ціни істотно знижуються в період масового збору врожаю і в початковий після збирання період. В подальшому ціни починають зростати і нерідко досягають свого максимуму з наближенням наступного збирального сезону (зерно, соняшник, соя, ріпак).
На окремі види тваринницької продукції, наприклад, молоко, яйця, сезонне коливання цін пов'язане зі зміною обсягу виробництва і пропонування продукції протягом року. Скажімо, з настанням осені зменшується надій на корову і знижується несучість курей, а отже, зменшується пропонування молока і яєць на аграрному ринку, і як наслідок – зростають ціни на ці види продукції. З настанням весни і в літню пору, коли зростає продуктивність тварин, ціни на дану продукцію знижуються.
Наявність такої обставини вимагає прийняття спеціальних організаційно- економічних заходів на макро- і мікрорівнях для зменшення сезонного коливання цін, від якого часто потерпають аграрні підприємства. В подальшому ми повернемося до цієї проблеми.
Нині на деякі товари сільськогосподарського походження, встановлюються високі, так звані престижні ціни, розраховані лише на окремі категорії покупців, які готові купити дорожчий товар винятково за його унікальні властивості. За такими цінами реалізується і сільськогосподарська продукція та продовольчі товари, вироблені органічним сільським господарством без застосування мінеральних добрив, стимуляторів і пестицидів.
Рівень таких цін на згадану продукцію значно перевищує звичайні ціни. При їх встановленні необхідно досконально вивчити ринок, ураховувати купівельну спроможність та інтереси споживачів, фактичні витрати підприємства на виробництво такої продукції з тим, щоб, з одного боку, ціна не була низькою для виробника, тобто такою, що не приносить йому прийнятної прибутковості, а з другого – щоб ціна не була надто високою і через це не гальмувала збут продукції. (Детальніше це питання розглядатиметься у параграфі 17.4.)
У країнах з розвинутою ринковою економікою, а також в Україні існують підтримуючі ціни на сільськогосподарську продукцію. Вони встановлюються державою для досягнення паритетності сільського господарства з галузями промисловості, а також для забезпечення нормального рівня дохідності сільськогосподарським товаровиробникам із середнім і вище середнього рівня господарювання в роки з несприятливою ринковою кон'юнктурою.
Існують також світові ціни на товари, у тому числі й сільськогосподарського походження.
Світові ціни – де ціни угод на великі партії товарів, укладених в основних центрах світової торгівлі на умовах платежу у вільно конвертованій валюті.
Слід розрізняти поняття світової ціни і цін міжнародного ринку. На такому ринку домінуючою є світова ціна, проте тут існують і ціни окремих країн- експортерів, ціни бірж і аукціонів, ціни окремих відомих фірм, але всі вони встановлюються з орієнтацією в більшій чи меншій мірі на світові ціни.
Ціна в ринковій економіці є важливим регулятором її розвитку. Для виробників і споживачів вона – це той орієнтир, який дає змогу їм приймати правильні рішення: що саме виробляти, коли виробляти і скільки, що і скільки купувати.
Скажімо, зростання ціни стимулює виробника збільшувати виробництво товару, задовольняючи тим самим зростаючий попит споживачів. Якщо кількість споживачів, які хочуть і можуть купити цей товар за підвищеною ціною, стабілізується, настає рівновага на ринку між попитом і пропонуванням.
Ціна в даному випадку виконала стимулюючу і синхронізуючу функції. Водночас у процесі динамічних змін ціна виконує і сигнальну функцію, оскільки орієнтує товаровиробників на ефективний перерозподіл ресурсів між видами виробництв. Якщо, наприклад, спостерігається тенденція до зниження ціни на свинину і підвищення на яловичину, – це слугує сигналом того, що частину ресурсів зі свинарства економічно виправдано направити на прискорений розвиток скотарства і тим самим досягти більшої економічної вигоди.
Таким чином, в умовах ринку виробники виявляють виправданий раціоналізм, намагаючись виробляти такі товари, які можуть принести їм у даних умовах максимальну економічну вигоду. Зрозуміло, що вони не вироблятимуть продукт, на який немає попиту або якщо його ціна не забезпечує достатнього, з точки зору виробника, рівня дохідності.
Водночас раціоналізм покупців виявляється в тому, що вони купують товар того продавця, який пропонує нижчу ціну за аналогічний товар або ж ту саму ціну, але за умови його вищої якості. Така діалектична суперечність між інтересами виробників і споживачів стимулює виробництво в напрямі збільшення випуску потрібних і якісних товарів з одночасним забезпеченням економічно необхідного рівня дохідності.
Як бачимо, ринкова ціна, по суті, є якісним показником ефективності, одним із вирішальних факторів, що впливає на прийняття управлінських рішень при виборі структури (асортименту) виробництва продукції й встановленні обсягу її виробництва.
Ціни в умовах ринку повинні бути адаптивними, тобто оперативно реагувати на зміни в попиті й пропонуванні, конкурентному середовищі, у витратах самих виробників.
Адаптація може здійснюватися різними способами залежно від конкретної ситуації, що склалася на ринку: встановленням різних надбавок і знижок, зниженням або підвищенням рівня ціни, виплатою компенсацій тощо. Наприклад, підприємства застосовують знижки до ціни на несезонні товари, дилерські знижки для посередників зі збуту продукції, вибіркові знижки, що надаються лише окремим категоріям покупців, у замовленнях яких заінтересований продавець (виробник), знижки за повернення раніше купленого товару, експортні знижки тощо. В економічному виграші перебувають підприємства, які за інших однакових умов досконало використовують адаптивний механізм цін на товари власного виробництва.
Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ціна в ринковій економіці і характеристика її видів“ на сторінці 3. Приємного читання.
