При цьому під організованим товарним ринком розуміють сукупність правовідносин, пов'язаних з укладанням і виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів і правилами аграрної біржі.
Товарні інтервенції здійснюються Аграрним фондом шляхом продажу окремих об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку на умовах споту та форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксингу) на рівні, що не перевищує максимальної закупівельно-інтервенційної ціни.
Об'єктами державного цінового регулювання, за чинним законодавством, є такі види сільськогосподарської продукції і продовольства, як пшениця тверда, пшениця м'яка, кукурудза, ячмінь, жито озиме, горох, гречка, цукор-пісок (буряковий), борошно пшеничне та житнє, м'ясо та субпродукти забійних тварин і птиці, молоко сухе, масло вершкове, олія соняшникова та деякі інші[2].
Підставою для здійснення товарних інтервенцій є перевищення ціни попиту на умовах споту або форварду на продукцію – об'єкт державного цінового регулювання – Протягом однієї торгової сесії в межах від 5 до 20 % від рівня максимальної закупівельно-інтервенційної ціни.
Розмір товарної інтервенції має бути достатнім для встановлення ціни рівноваги на рівні, який не перевищує значення максимальної інтервенційної ціни.
Якщо це перевищення понад 20 %, тоді Аграрний фонд призупиняє торгівлю таким товаром на поточній біржовій сесії та проводить консультації з учасниками біржового ринку.
Важливо, щоб був застосований всебічно обґрунтований науковий підхід до встановлення рівня максимальної інтервенційної ціни, що враховує індекс споживчих цін, індекс цін виробника за відповідний період державного цінового регулювання та кон'юнктуру внутрішнього і зовнішнього ринків (розрахунок рівня такої ціни здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України). Причому вона не може змінюватися протягом всього періоду і є єдиною для всієї території України.
В умовах зниження ринкової кон'юнктури Аграрний фонд здійснює фінансову інтервенцію – придбання сільськогосподарської продукції в разі падіння спотових цін на організованому аграрному ринку нижче мінімального рівня закупівельної інтервенційної ціни на продукцію – об'єкт державного цінового регулювання.
Мета фінансової інтервенції – досягнення рівня цінової рівноваги, у тому числі шляхом придбання товарних деривативів. Вона здійснюється шляхом закупівлі окремих об'єктів державного цінового регулювання на умовах споту або форварду в розмірах, достатніх для встановлення ціни рівноваги. Її рівень має бути не меншим значення мінімальної закупівельної ціни. Отже, мінімальна закупівельна інтервенційна ціна є підставою для прийняття рішення про здійснення фінансових інтервенцій.
Для сільськогосподарських товаровиробників і для нормального функціонування ринку відповідного виду продукції, необхідно, щоб рівень мінімальних інтервенційних цін був економічно обґрунтованим. Тому для його визначення беруться до уваги середньогалузеві нормативні витрати виробництва на одиницю продукції, мінімальний рівень рентабельності (не менше 10 %), кон'юнктура на зовнішньому і внутрішньому ринках.
Як і максимальні інтервенційні ціни, мінімальні ціни також встановлюються єдиними по всій території України і не змінюються протягом встановленого періоду державного регулювання (крім випадків для обох видів цін, пов'язаних із суттєвою зміною цінової кон'юнктури на внутрішньому і зовнішньому ринках).
Фінансові інтервенції здійснюються, коли рівень ціни пропонування на умовах споту або форварду на відповідний об'єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії є меншим від встановленого рівня мінімальної інтервенційної ціни від 5 до 20 % її значення.
Здійснює фінансову інтервенцію Аграрний фонд у розмірі, достатньому для встановлення ціни рівноваги на рівні, що не є меншим за рівень мінімальної інтервенційної ціни. Якщо ж має місце більш ніж 20 %-ти перевищення, Аграрний фонд призупиняє торгівлю таким товаром і проводить консультації з учасниками біржового ринку.
Дієвість здійснюваних державою інтервенцій та забезпечення продовольчої безпеки істотно залежить від розміру інтервенційного фонду, який формує Аграрний фонд. У 2012 р. визначено, що державний інтервенційний фонд стосовно кожного об'єкта державного цінового регулювання не може бути меншим, ніж 20 % обсягів їх річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий рік. Доречніше було б цей відсоток встановлювати до річної науково обґрунтованої норми споживання відповідної продукції.
Держава використовує й інші важелі регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства: встановлення граничної торговельної надбавки, введення експортного мита, зміна розміру податку на додану вартість на окремі продукти, відміна відшкодування ПДВ, квотування експорту, декларування цін на продовольчі товари в разі їх підвищення тощо.
Наприклад, на продукцію державного цінового регулювання встановлена гранична торговельна надбавка на рівні не вище від 20 % оптово-відпускної ціни виробника. Ця чинна законодавча норма є важливою, оскільки ставить заслін необірунтованому підвищенню цін на завершальній стадії маркетингового ланцюга і тим самим підтримує купівельну спроможність населення.
Слід наголосити й на такій обставині. З розвитком глобалізаційних процесів окремі продовольчі ринки перейшли до зони контролю глобальних транснаціональних компаній. В цих умовах зменшується роль держави в регулюванні продовольчих ринків, зростає загроза зниження рівня забезпеченості продовольчої безпеки держави. Тому виникає потреба в посиленні державного впливу на функціонування продовольчих ринків у напрямі обмеження ринкової влади монополізованих у глобальному вимірі структур.
Державне регулювання ринку сільськогосподарської продукції має бути всебічно обґрунтованим, бо в іншому разі це може призвести до серйозних втрат. Підтвердженням цього може слугувати реальна ситуація, що склалася на ринку зерна влітку 2011 р. Так, за інформацією Л. Козаченка[3], у липні внутрішня ціна 1 т зерна в Україні знизилася на 35 % від рівня світової ціни. Причинами цього стали введення державного експортного мита на зерно (правилами СОТ дозволяється вводити таке мито на термін до 6 міс.), що знизило ціну в середньому на 20 %, а також введення в дію з 1 липня цього року норми Податкового кодексу про невідшкодування ПДВ при експорті зерна, що зумовило падіння ціни ще на 15 – 17%.
Відіграли тут негативну роль і піар уряду щодо очікуваного в 2011 р. великого врожаю зернових і значні перехідні запаси зерна. До того ж на світовому ринку склалася менш сприятлива ситуація порівняно з 2010 р.
Загалом за цих причин аграрії в разі продажу зерна зернотрейдерам, різним перекупникам у липні-серпні втрачали б по 300 – 400 грн на кожній тонні зерна, що призвело б до його збитковості. З другого боку, аграрії вимушені продавати зерно, бо їм потрібно повертати кредити, строк погашення яких настав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства“ на сторінці 2. Приємного читання.
