Членом обслуговуючого кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внесок у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, дотримується вимог його статуту, визнає цілі і принципи діяльності кооперативу.
Вступний внесок здійснюється у грошовій формі для організаційного забезпечення діяльності кооперативу. Він зараховується у неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок може бути зроблений шляхом передання кооперативу майна, майнових прав на земельну ділянку. При перетворенні КСП на кооперативи колишні члени КСП здійснювали майнові внески своїми майновими паями. Член кооперативу користується правом ухвального голосу. Ним за власним бажанням може бути внесений до пайового фонду додатковий пай понад обов'язковий пай.
До складу обслуговуючого кооперативу можуть входити асоційовані члени. Це фізичні та юридичні особи, які здійснювали лише пайові внески. Вони можуть не брати участі в діяльності кооперативу і користуються правом дорадчого голосу.
Однією з принципових відмінностей сільськогосподарського виробничого кооперативу від сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є та обставина, що перший із них має на меті одержання прибутку, а другий є неприбутковою організацією, яка надає послуги лише своїм членам для зменшення витрат і/або збільшення доходів членів кооперативу. Причому останні несуть відповідальність за зобов'язаннями, взятими перед кооперативом щодо їх участі в господарській діяльності кооперативу (збут через такий кооператив сировини, продукції її переробки, закупівля засобів виробництва, користування технологічними послугами кооперативу в обсязі та порядком, передбачених його статутом і/або правилами внутрішньогосподарської діяльності).
Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи формують дохід за такими джерелами, як надходження від його членів у вигляді оплати за надані послуги членам кооперативу, одержання коштів або майна, які надходять у вигляді пасивних доходів, субсидій (дотацій) з державного і/або місцевих бюджетів. При цьому в дохід такого кооперативу не включаються надходження від збуту (продажу) сільськогосподарської продукції за дорученням його членів.
Основним фінансовим результатом обслуговуючого кооперативу є різниця між його доходами і витратами на їх одержання. Цей фінансовий результат після виконання зобов'язань кооперативу та відшкодування збитків за минулі роки розподіляється загальними зборами у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, кооперативних виплат його членам та відрахувань на паї членам кооперативу, включаючи й асоційованих членів. Кооперативні виплати формуються як частина попередньо надлишково сплаченої вартості наданих кооперативом послуг відносно їх фактичної вартості.
У процесі розподілу фінансового результату сільськогосподарський обслуговуючий кооператив може набувати майно у власність, відокремлене від майна своїх членів.
Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" (2012 р.) передбачено, що у разі створення сільськогосподарського виробничого кооперативу його членами стають фізичні особи, які внесли вступний внесок і пай у розмірах, передбачених статутом. Асоційоване членство тут не передбачається. Ці господарські формування функціонують на ринкових засадах є суб'єктами підприємницької діяльності, отже, реалізують свою продукцію за цінами, що складаються на ринку з орієнтацією на одержання найбільшої економічної вигоди – прибутку.
Такий кооператив може набувати право власності на землю шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу (у разі уведення в дію закону про обіг земель сільськогосподарського призначення), міни, дарування, іншими правочинами. Важливо, що в разі виходу з кооперативу чи його ліквідації фізичній чи юридичній особі, яка внесла свій пай у кооператив у формі земельної ділянки, повертається такий пай у натурі (на місцевості).
У процесі реорганізації КСП виникло 3325 виробничих сільськогосподарських кооперативів. Членами таких кооперативів ставали працездатні члени колишнього КСП, а асоційованими членами – пенсіонери. Тому засновниками сільськогосподарських виробничих кооперативів ставало багато осіб, нерідко до 300 і більше.
Це послужило для окремих фахівців і відповідальних працівників підставою вважати, що такі кооперативи не є ринковими структурами і робився висновок про необхідність їх перетворення на інші організаційні форми господарювання. За період 2000 – 2013 pp. дійсно кількість кооперативів істотно зменшилася до 810, багато з них реорганізувалися в інші типи підприємств, як правило, у приватні підприємства і ТОВ.
Причому порівняно з іншими формами господарювання вони досягають дещо нижчих фінансово-економічних показників діяльності. Але тут потрібно брати до уваги таку надзвичайно важливу обставину. Сільськогосподарські виробничі кооперативи мають докорінну відмінність від інших організаційно- правових форм господарювання на селі – господарських товариств, приватних товариств, холдингових структур – вони є соціально-орієнтованими підприємствами, оскільки їх діяльність спрямована на максимальне задоволення інтересів членів кооперативу, соціальний розвиток сільської громади, піднесення культурного та освітнього рівня селян.
Певна унікальність соціально-орієнтованих підприємств виявляється і в демократичній структурі управління та в обов'язковій трудовій участі членів кооперативу в його діяльності, що стає бар'єром на шляху посилення безробіття на селі. Через кооперацію і, зокрема, СВК значною мірою формується соціальний капітал, оскільки в них соціально-трудові відносини консолідуються і спрямовуються на захист інтересів членів кооперативу.
Є підстави вважати, що нижчі економічні показники діяльності багатьох СВК порівняно з іншими формуваннями зумовлені насамперед додатковими витратами, пов'язаними з виконанням ними соціальних функцій і забезпеченням розвитку сільських територій.
Як показує практика, в багатьох регіонах є чимало СВК, які досягають значно вищих показників господарської діяльності порівняно з іншими типами агроформувань, які нерідко навіть ігнорують виконання соціальних функцій бізнесу. Це свідчить про істотний потенціал цих організаційно-правових форм господарювання, що значною мірою базуються на великих масштабах виробництва та схильності багатьох працівників до колективної праці.
У 2014 р. продовжувала існувати особливо нагальна потреба в розвитку сільськогосподарських обслуговуючих виробничих кооперативів. Основними їх завданнями є витіснення комерційних посередницьких структур і взяття на себе функцій збуту багатьох видів сільськогосподарської продукції, що дасть змогу підвищити частку аграрних товаровиробників у вартості кінцевого продукту; протидія монополізму переробних підприємств шляхом створення кооперативних переробних виробництв; використання переваг великомасштабного виробництва; надання послуг за мінімальними цінами і сприяння завдяки цьому зниженню собівартості сільськогосподарської продукції; зменшення трансакційних витрат; створення нових робочих місць і сприяння розвитку сільських територій.
У 2014 р. функціонувало лише 876 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (у 2005 р. – 1127), що зовсім не відповідає потребам і можливостям їх створення. Адже в Україні є великий потенціал (живильне середовище) для розвитку цієї форми кооперування, зокрема, є близько 28 тис. населених пунктів, 4,2 тис. особистих селянських господарств, з яких понад 300 тис. виробляють товарну продукцію, майже 41 тис. фермерських господарств, 13 536 великих аграрних підприємств (без підприємств інших форм господарювання).
Для прискореного розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів потрібна значна державна підтримка. Постановою Кабінету Міністрів України "Про державну цільову програму підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р." від 3 червня 2010 р. № 557 передбачено істотне фінансування розвитку таких кооперативів в обсязі 7 млрд грн. Це дасть змогу створити до 10 тис. кооперативів і 100 тис. нових робочих місць, збільшити товарообіг сільськогосподарської продукції через кооперативи на 20 %.
Для стимулювання розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів потрібно забезпечити підготовку кадрів – лідерів кооперативного руху, посилити просвітницьку роботу серед сільського населення щодо переваг кооперативної моделі сільського підприємництва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми“ на сторінці 2. Приємного читання.
