Ураховуючи спільність обороту предметів праці з авансованим фондом оплати праці, розмір останнього можна визначити діленням фактично виплачених працівникам коштів на оплату праці на коефіцієнт обороту оборотного капіталу сфери виробництва.
Важливою особливістю обороту авансованого фонду оплати праці є те, що він органічно пов'язаний із процесом створення додаткового продукту, а отже, із рухом знову створеної вартості.
Додатковий продукт, що на рівні підприємств набуває форму прибутку, створюється, за трудовою теорією, живою працею, тому чим вища швидкість руху авансованого фонду оплати праці, тим більша за інших однакових умов маса додаткового продукту і вища річна норма цього продукту. Остання визначається діленням його абсолютної величини на вартість необхідного продукту.
Масу додаткового продукту можна обчислити й іншим способом – множенням норми додаткового продукту, розрахованій за один відтворюваний цикл, на кількість оборотів авансованого фонду оплати праці. З прискоренням швидкості його руху закономірно зростає й обсяг виробництва продукції і маса чистої продукції та прибутку.
За інших однакових умов витрати на оплату праці в розрахунку на одиницю площі аграрних підприємств або одиницю потужностей переробних зростатимуть у тих підприємствах, в яких вища швидкість руху і цього ресурсу. Таке зростання неминуче супроводжується підвищенням ефективності виробництва завдяки збільшенню матеріальних витрат та амортизації в розрахунку на одиницю площі або одиницю потужностей, особливо коли це досягається прискоренням обороту матеріальних ресурсів.
Така залежність має закономірний характер і може бути доведена на основі теоретичного аналізу впливу швидкості ресурсообороту на важливі параметри розвитку економіки.
Так, валовий продукт можна подати у вигляді такої залежності:
де ,
і
– коефіцієнти обороту відповідно основного і оборотного виробничого капіталу та авансованого фонду оплати праці;
– коефіцієнт прибутковості.
Аналіз цієї залежності дозволяє зробити висновок, що ресурсовіддача (продуктивність сукупних ресурсів) буде зростати за інших однакових умов прямо пропорційно швидкості обороту сукупних авансованих ресурсів. Таке зростання є свідченням формування інтенсивного типу розвитку підприємств, бо на одиницю тієї ж величини цих ресурсів підприємство одержуватиме більше продукції.
Проте слід пам'ятати, що витрати виробництва, а отже, і валовий продукт, залежать не лише від швидкості обороту ресурсів, а й від їх величини на одиницю площі чи одиницю потужності. Тому при пошуку резервів зростання виробництва продукції до уваги треба брати і ресурсозабезпеченість підприємств, а для аграрних – також інтенсивність використання земельних ресурсів.
Для визначення приросту продукції, який одержують, скажімо, аграрні підприємства завдяки підвищенню швидкості обороту ресурсів, потрібно за сукупністю підприємств (регіонів) побудувати дві кореляційні моделі. Одна з них – ресурсна кореляційна модель, що використовується для визначення виробничої потужності підприємств.
Якщо при будівництві цієї моделі результативний показник і ресурси обчислити на 1 га угідь, створюється можливість визначити нормативний обсяг виробництва валової продукції на цю площу за кожним із підприємств. Відношенням цього показника до середнього за сукупністю підприємств обсягу виробництва продукції на 1 га угідь визначають індекс виробничої потужності
, який коливається навколо одиниці і вказує, наскільки виробнича потужність цього підприємства в розрахунку на одиницю площі відрізняється від виробничої потужності інших аграрних підприємств.
Для того щоб врахувати вплив швидкості обороту ресурсів на обсяг виробництва продукції, будується друга кореляційна модель інтенсивності використання виробничих ресурсів, в якій результативним показником у береться вихід продукції з 1 га угідь.
Фактори цієї моделі: – індекс виробничої потужності підприємства;
– матеріальні витрати й амортизаційні відрахування на 1 га угідь, що відбивають швидкість обороту авансованого виробничого основного і оборотного капіталу;
– фактичний фонд оплати праці, що відбиває розмір і швидкість обороту авансованого фонду оплати праці;
– інтегральний показник інтенсивності використання землі.
Якщо за допомогою першої ресурсної кореляційної моделі визначається, скільки підприємства повинні виробляти продукції з одиниці площі за наявної кількості авансованих ресурсів і середній за досліджуваною сукупністю швидкості їх обороту, то за допомогою кореляційної моделі інтенсивності – скільки підприємство може виробити продукції з тієї самої площі за того самого розміру ресурсів, але за різної швидкості їх обороту.
Якщо в кореляційну модель інтенсивності використання виробничих ресурсів підставити фактичні по підприємству значення факторів, можна визначити нормативний вихід продукції . Інтегральний відносний показник інтенсивності використання ресурсів
визначається діленням
на середній за сукупністю вихід валової продукції з 1 га угідь. Щоб встановити роль кожного фактора у формуванні показника
, можна скористатися розгорнутою формулою
де – коефіцієнт еластичності при к-му факторі, що визначається за формулою
, де
– середнє за сукупністю значення к-го фактора в розрахунку на 1 га угідь;
– значення к-го фактора інтенсивності по j-му підприємству;
;
– коефіцієнт регресії кореляційної моделі інтенсивності при k-му факторі;
– вільний член цієї моделі.
Підприємства формують інтенсивний тип розвитку в тому разі, коли За зворотного співвідношення цих показників фактичне виробництво валової продукції з одиниці площі
буде меншим за нормативне, розраховане за ресурсною моделлю потужності
, що засвідчує про екстенсивний тип розвитку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічний тип розвитку підприємства, методика його визначення і напрями формування“ на сторінці 4. Приємного читання.
