У разі, коли об'єднання діяльності виробників, що не мають між собою навіть близьких опосередкованих технологічних зв'язків, здійснюється на основі відносин власності, то має місце конгломератна вертикальна інтеграція (наприклад, агрофірма "Шахтар", яка є дочірнім підприємством шахти ім. Засядька). Якщо ж об'єднання кількох виробників одного і того ж рівня продуктової вертикалі (наприклад, виробники молокопродуктів або м'ясопродуктів тощо) відбувається на основі відносин власності, то цей процес називають горизонтальною інтеграцією. Але в тому разі, коли названі товаровиробники одного і того ж рівня продуктової вертикалі узгоджують свою діяльність лише через контракти, то тоді має місце горизонтальна координація.
З попередніх тем уже відомо, що між підприємствами може здійснюватися кооперування – встановлення довготривалих виробничих зв'язків між підприємствами, кожне з яких спеціалізується на виробництві окремих частин єдиного виробу. Така форма міжгосподарського співробітництва дає змогу поглибити спеціалізацію на окремих стадіях єдиного технологічного ланцюга і тим самим досягти вищого економічного ефекту.
Організаційною формою агропромислової інтеграції є агропромислові формування. Розрізняють два типи агропромислових формувань: регіональні і господарські.
Регіональні агропромислові формування в Україні були представлені свого часу агрокомбінатами, а пізніше – агропромисловими асоціаціями, а господарські – агропромисловими підприємствами класичного типу, агропромисловими формуваннями як цілісними підприємствами та агропромисловими холдингами, що виникли в процесі капіталізації сільського господарства після 2000 р., агрофірмами. Особливості побудови і функціонування названих формувань розглядатимуться в окремих параграфах даної теми. В цьому параграфі є необхідність звернути увагу ще й на такий важливий аспект агропромислової інтеграції, як її економічне і соціальне значення.
У функціонуючих нині агропромислових формуваннях, і насамперед у господарських, досягається не формальне, а реальне поєднання сільськогосподарського і промислового виробництв. У результаті цього виробництво продукції сільського господарства, її транспортування, переробка і реалізація з відокремлених ланок перетворюється на єдиний виробничий процес, що з економічної точки зору характеризується взаємною матеріальною заінтересованістю і відповідальністю всіх учасників агропромислового виробництва за результати діяльності – виробництво і реалізацію кінцевої продукції.
В умовах реальної інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництв створюється, як уже зазначалося, синергічний ефект, що виявляється у вищій економічній ефективності інтегрованого виробництва порівняно з відокремленим. Джерелами одержання агропромисловими формуваннями синергічного ефекту є:
• істотне зменшення втрат сільськогосподарської продукції, насамперед тієї, що швидко псується, за рахунок зведення до мінімуму розриву між її збиранням і промисловою переробкою;
• збільшення обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації нестандартної сільськогосподарської продукції та побічних відходів, які без інтегрованого виробництва повністю пропадають або використовуються нераціонально (так, тваринам нерідко згодовують нестандартні овочі, фрукти тощо);
• скорочення витрат на транспортування продукції до місць переробки на великих переробних підприємствах і на зустрічні завози продовольчих товарів для споживання місцевим населенням. Це особливо важливо в умовах високої вартості енергоносіїв;
• зменшення трансакційних витрат.
Слід також зазначити, що агропромислові формування одержують додатковий ефект, що не є безпосередньою складовою синергічного ефекту, завдяки виробництву і реалізації кінцевої продукції. Це зумовлено тим, що найвищого рівня віддачі авансованого капіталу і поточних витрат досягають ті підприємства агропромислового комплексу, які функціонують на завершальній стадії виробничого циклу, здійснюючи виробництво і реалізацію кінцевої продукції. Адже остання завжди оцінюється вище, ніж сировина саме завдяки більшій окупності витрат, досягнутій за рахунок споживача.
В умовах відокремленого виробництва цей додатковий ефект одержують переробні підприємства, тоді як суто аграрні підприємства позбавлені можливості поліпшувати свій фінансовий стан за рахунок цього виду ефекту. В умовах поєднання сільськогосподарського і промислового виробництв власниками цього ефекту стають агропромислові формування. Останні самостійно приймають рішення щодо зміни асортименту продукції й обсягу продажу відповідно до кон'юнктури ринку, а також ведуть необхідну маркетингову діяльність з тим, щоб задовольнити споживчий ринок і підвищити прибутковість власного виробництва.
Одержуючи більше доходів порівняно зі звичайними аграрними підприємствами, агропромислові формування успішніше вирішують господарські та економічні питання, спроможні забезпечувати вищу соціальну захищеність своїх працівників, що є важливою ознакою соціально-орієнтованої ринкової економіки. Агропромислові формування створюють працівникам широку технологічну базу прикладання кваліфікованої праці і тим самим забезпечують повнішу зайнятість працівників протягом року, а також нерідко пом'якшують сезонність виробництва.
Взаємна матеріальна заінтересованість усіх учасників регіональних і господарських організаційних форм агропромислової інтеграції в досягненні високих кінцевих результатів, з одного боку, і кожного з них у зростанні масштабів та ефективності виробництва свого виду діяльності, з другого, стає тією рушійною силою, яка створює необхідне економічне середовище для ширшого впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і передової практики, економічно спонукає забезпечувати пропорційний розвиток сільського господарства і переробної промисловості, бази зберігання продукції та її реалізації.
У результаті створюються умови не лише для збільшення обсягу виробництва і поліпшення якості продукції, а й для раціонального використання сировини, забезпечення її поглибленої переробки, розширення асортименту продовольства. Все це зміцнює економіку агропромислових формувань.
Важливо зазначити, що створення організаційних форм агропромислової інтеграції та їх удосконалення – само по собі не є універсальним засобом для виходу агропромислового виробництва на якісно новий етап розвитку, що відповідає вимогам сучасної ринкової економіки. Його висока ефективність може бути досягнута на основі впровадження нових інтенсивних технологій, що забезпечують безвідходність при переробці сільськогосподарської сировини, економію живої й уречевленої праці, скорочення і повну ліквідацію втрат ресурсів та готової продукції.
Вирішення цього завдання вимагає постійного наукового забезпечення агропромислових формувань, широкого застосування сучасної обчислювальної техніки, встановлення тісних взаємовигідних виробничо-торгових і наукових зв'язків із зарубіжними партнерами. Все це сприятиме виходу агропромислового виробництва на сучасний світовий рівень.
Перед розглядом особливостей організаційної структури і специфіки функціонування окремих видів агропромислових формувань зауважимо, що нині ставити питання про переваги одних з них над іншими передчасно. В процесі нагромадження цими формуваннями практичного досвіду роботи рель'єфніше виявляються переваги і недоліки прийнятої ними організаційно-виробничої структури, ступінь її маневреності й еластичності в обґрунтованому вирішенні поточних і перспективних завдань.
Це означає, що в умовах господарської і фінансової самостійності суб'єктів ринку, розвитку різних форм господарювання і гнучкого поєднання різних форм власності посилиться економічна змагальність між агропромисловими формуваннями, іншими суб'єктами АПК і в результаті утвердяться і одержать прискорене поширення найбільш життєздатні серед них. Не виключена можливість створення нових, досі невідомих формувань із високим рівнем конкурентоспроможності вироблюваної ними продукції на продовольчому ринку.
Регіональні агропромислові формування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть агропромислової інтеграції, її організаційні форми і соціально-економічне значення“ на сторінці 2. Приємного читання.
