Вадами лінійно-функціональної ОСУ є певні складнощі у взаємодії лінійних і функціональних керівників, недостатня гнучкість у реагуванні на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищах підприємства. На рис. 20.5 подана схема лінійно-функціональної ОСУ.
Рис. 20.5. Схема лінійно-функціональної організаційної структури управління
Дивізіональна ОСУ впроваджується у великих компаніях з диверсифікованим виробництвом (корпорації, холдинги тощо). Вона будується за принципами групування виробничих підрозділів (дивізіонів): за продуктами, регіонами, групами споживачів. Таким підрозділам надають значну самостійність. Вони утворюють власну структуру управління, але водночас на них перекладається відповідальність за результати своєї діяльності. Таким чином, дивізіони стають центрами прибутку. Стратегічні функції централізовані на найвищому щаблі управління компанією.
Отже, за дивізіональної структури управління здійснюється децентралізація оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам (дивізіонам) – підрозділам зі статусом відокремлених, дочірнім підприємствам – тоді як розробка стратегії, фінансова діяльність, цінова політика, політика злиття і поглинань перебуває у компетенції вищого органу управління.
Переваги даної ОСУ: вища адаптивність до умов динамічного середовища порівняно з великими компаніями, які не впроваджують даної ОСУ, зростання оперативності в прийнятті рішень і підвищення їх якості, посилення внутрішньофірмової конкуренції. Вадою цієї ОСУ є зростання витрат на управління. Схематично її, як правило, представляють так (рис. 20.6).
Рис. 20.6. Схема дивізіональної організаційної структури управління
Матрична ОСУ має ту особливість, що крім лінійних керівників і функціональних служб, створюються тимчасові проектні групи із числа спеціалістів функціональних служб для розробки нових видів продукції чи технологій тощо. Керівник проектної групи наділяється функціями лінійного керівника. Група після завершення розробки припиняє свою діяльність.
В економічній літератур виділяють мережну структуру управління, хоч підстав називати її ОСУ не має. Тут йдеться, по суті, про кооперацію самостійних підприємств, які перебувають на різних стадіях єдиного технологічного і збутового ланцюга. Такі підприємства співпрацюють на основі договорів, які укладаються відповідно до дій ринкових механізмів.
У межах великих підприємств може утворюватися внутрішня мережа, за якої взаємодія між його підрозділами базується на ринкових цінах. Причому підрозділи наділяються також правом купівлі ресурсів і продажу своєї продукції поза межами підприємства.
Тема 21. АГРОПРОМИСЛОВА ІНТЕГРАЦІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ЇЇ ВИЯВУ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційна структура управління підприємством: суть і характеристика її типів“ на сторінці 3. Приємного читання.
