У результаті практичної реалізації згаданого Указу було реформовано і змінили юридичний статус 10 833 КСП. На їх базі створено 14 241 нове приватне агроформування (коефіцієнт поділу становить 14 241 : 10 833 = 1,3), у тому числі фермерських господарств – 1254 (8,8 %), приватних підприємств (приватно- орендних) – 2901 (20,4 %), господарських товариств (переважно товариств з обмеженою відповідальністю) – 6761 (47,5 %), сільськогосподарських виробничих кооперативів – 3325 (23,3 %).
Важливо також і те, що 7434 новостворених підприємств зберегли земельні масиви колишніх КСП, а отже, змогли скористатися позитивною дією фактора масштабів виробництва.
Вказані підприємства є підприємствами ринкового типу. З їх створенням відбулися кардинальні зміни в земельних, майнових і соціальних відносинах, причому без будь-яких гострих конфліктів на селі. Очевидна соціальна спрямованість такого реформування. Адже 6,4 млн селян стали власниками земельних паїв, середній розмір яких становить по Україні 4,2 га, що навіть перевищує середній розмір фермерських господарств у деяких країнах (наприклад, у Греції).
Розроблені також механізми реального закріплення власності на землю за окремими селянами через заміну сертифікатів на земельну частку (пай) на Державні акти на право приватної власності на землю, а також через створення механізму орендних земельних відносин, однією із ключових ланок яких є обов'язковість виплати орендарями мінімальної орендної плати власникам земельних паїв. Приблизно 200 тис. земельних паїв були приєднані до підсобного особистого господарства селян.
Все ж слід зазначити, що основним підсумком аграрної реформи на цьому етапі є становлення (хоча і не до кінця завершене) реального власника. Це в свою чергу породжує новий тип відповідальності суб'єктів господарювання за кінцеві результати господарської діяльності – відповідальності власністю, яка спонукає їх до ведення виробництва виключно на прибутковій основі.
Важливо також звернути увагу і на таке. Світовий досвід переконує в доцільності розвитку різноманітних форм господарювання на селі. Тому створення в Україні різних типів приватних підприємств є стимулюючим фактором для піднесення сільськогосподарського виробництва.
Водночас практика діяльності аграрних формувань країн з розвинутою ринковою економікою також засвідчує, що динамічний розвиток сільськогосподарського виробництва можливий за умови забезпечення реальної економічної рівноправності всіх форм власності і форм господарювання. Це дуже принциповий момент, оскільки така рівноправність передбачає економічне змагання (конкурентність) між підприємствами, отже, зумовлює прискорений розвиток тих форм господарювання, які виявилися життєздатними.
Аграрна реформа, що здійснюється в Україні, спрямована саме на забезпечення однакових прав і можливостей для усіх сільськогосподарських товаровиробників. Водночас сільським трудівникам держава й надалі гарантує свободу вибору форм господарювання на селі, що стимулюватиме подальший розвиток конкуренції, ширшу адаптивність аграрних підприємств до зміни ринкового середовища.
У наступні роки процес реформування аграрних підприємств продовжувався насамперед через перетворення одних видів приватних підприємств на інші. Станом на 2013 р. у сільському господарстві, як уже зазначалось у параграфі 1.1, функціонувало: господарських товариств – 8295, приватних підприємств – 4153, сільськогосподарських виробничих кооперативів – 810, фермерських господарств – 40,85 тис. Крім приватних підприємств у галузі функціонують і державні аграрні підприємства – 278, в основному науково- дослідного спрямування. У результаті таких перетворень істотно зменшилася кількість і частка сільськогосподарських виробничих кооперативів, зросла частка приватних підприємств і господарських товариств.
Виявила себе ще одна тенденція – скорочення загальної кількості аграрних підприємств через втрату частини з них права юридичної особи та перетворення їх у відокремлені підрозділи, і нерідко – й у структурні підрозділи великих вертикально інтегрованих структур у формі цілісного підприємства. Чимало аграрних підприємств набули статусу дочірніх у складі великих холдингових структур, які також є вертикально інтегрованими.
Ці два типи агропромислових формувань набувають дедалі більшого поширення. За наближеними оцінками (офіційна статистична звітність відсутня), їх кількість на 01.01.2014 становила (з площею орендованих земель 20 тис. га і більше на одне формування) понад 76, вони орендували, за різними оцінками, понад 6,3 млн га сільськогосподарських земель. Водночас поглиблюється процес надконцентрації земельних ресурсів, за якого в низці компаній земельний банк вимірюється сотнями тисяч гектарів. Так, станом на 01.01.2014 в Україні 7 агропромислових компаній мала площу землекористування 200 і більше тисяч гектарів, а в сукупності їх земельний банк становив майже 2,6 млн га, у тому числі компанії "Ukrlandfarming" – 670 тис. га, "Кернел Груп" – 422, "NCH Capital іпс" – 400, "МХП" – 360, "Мрія агрохолдинг" – 320, "Українські аграрні інвестиції" – 261, "Астарта Київ" – 245 тис. га.
Ці АПФ розвивають великотоварне спеціалізоване виробництво, переважно застосовують нову техніку і новітні технології, досягають за рахунок ефекту масштабу вищої продуктивності праці та економічної ефективності виробництва, виробляють харчові продукти вищої якості, багато з них виходять на зовнішні фондові ринки, завдяки чому залучають значний капітал для подальшого розвитку на інноваційній основі.
Разом з тим АПФ несуть і серйозні загрози через надконцентрацію земельних ресурсів і монополізацію виробництва, посилення безробіття в сільській місцевості, зниження або повну відсутність соціальної відповідальності за розвиток сільських територій. Тому є необхідність вжиття державою відповідних регуляторних заходів, які посилювали б позитивний вплив АПФ на розвиток агропромислового виробництва і водночас ставили бар'єр для вияву негативних факторів впливу, що пов'язані з їх функціонуванням[2].
Розділ 2. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еволюція підприємств агропромислового комплексу і створення аграрних підприємств ринкового типу“ на сторінці 2. Приємного читання.
