Асоціації – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Це об'єднання характеризується найбільш м'якими внутрішніми зв'язками. Воно не має права втручатися у господарську діяльність підприємств-учасників. У даний час основною функцією більшості створених в агропромисловому комплексі асоціацій є представлення інтересів їх членів у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Корпорації – договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органом управління корпорації[1].
Принциповою відмінністю корпорації від асоціації є те, що учасники корпорації делегують її повноваження централізованого регулювання їх діяльності, тоді як в асоціації централізуються лише певні виробничі і/або управлінські функції. Тобто корпорація відзначається більш жорсткими внутрішніми зв'язками. Скажімо, вона може централізувати такі напрями діяльності, як ціноутворення, збут продукції, матеріально-технічне постачання тощо.
Консорціуми – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети. В разі її досягнення це об'єднання припиняє свою діяльність. Як правило, консорціуми створюються для реалізації цільових програм, науково-технічних і будівельних проектів, використовуючи кошти і централізовані ресурси, що виділяються учасниками для їх фінансування.
Концерн – це статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання.
Серед усіх господарських об'єднань в агропромисловому комплексі найбільшого поширення набули асоціації. Скажімо, уже давно функціонують такі як Асоціація сільськогосподарських підприємств, Асоціація фермерів та приватних землевласників, Асоціація молочників України "Укрмолпром", Асоціація підприємств м'ясної промисловості "Укрм'ясопром", Асоціація цукровиків України "Укрцукор", Українська зернова асоціація та ін.
У світовій практиці набули певного поширення такі форми об'єднань, як картель, синдикат, трест.
Картель – це договірне об'єднання підприємств переважно однієї галузі для регулювання збуту готової продукції. Тобто картель у межах вітчизняного законодавства є не що інше, як корпорація, якій учасники передали повноваження щодо здійснення спільної комерційної діяльності.
Синдикат – це різновид картельного договірного об'єднання, яке здійснює збут продукції всіх його учасників через спеціально створені збутові канали або через потужну торговельно-збутову мережу одного з учасників такого синдикату.
Трести є монополістичними структурами, в яких підприємства втрачають свою господарську, а потім і юридичну самостійність через жорстку централізацію всіх їх функцій. У ряді країн існує антитрестове законодавство.
В агропромисловому комплексі набули широкого поширення холдинги. Згідно з Законом України "Про холдингові компанії України" під холдингами розуміють відкрите (публічне) акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств[2]. Такий пакет має перевищувати 50 % акцій (паїв, часток) корпоративного підприємства чи має становити величину, що забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність вказаного підприємства.
Залежне корпоративне підприємство від холдингової компанії називають дочірнім. Отже, дочірнє підприємство – це таке підприємство з правом юридичної особи, коли існує його вирішальна залежність від іншого підприємства через встановлення відносин контролю, підпорядкування за рахунок переважної участі цього контролюючого підприємства у статутному капіталі і/або в загальних зборах чи інших органах управління.
У світовій практиці, частково у вітчизняній, набуває поширення така специфічна організаційна форма господарювання, як франчайзинг, що передбачає укладання угоди між виробником захищеної торговою маркою продукції (франчайзер) та іншим товаровиробником (франчайзі), якому надається право використовувати товарну марку франчайзера в обмін на зобов'язання виготовляти або продавати його продукцію чи надавати такі самі послуги. Це виробнича форма франчайзингу.
Існує також і торговельний франчайзинг, згідно з яким укладається угода між виробником захищеної патентом продукції і незалежним роздрібним торговцем щодо надання йому права продажу цієї продукції за відповідну плату – роялті.
Швидкий розвиток і поширення передових комунікаційних та інформаційних технологій, використання Інтернету привели до появи паралельно з реальним середовищем функціонування підприємств і віртуального світу: віртуального підприємства, продукту, електронного ринку. Концепція віртуального підприємства з'явилася наприкінці XX ст. і пов'язана з публікацією монографії В. Давідова і М. Мал она "Віртуальна корпорація"[3].
Віртуальне підприємство створюється шляхом інформаційної інтеграції ресурсів територіального роз'єднаних підприємств-партнерів, поєднання їх цілей, традицій, досвіду, координації розвитку з метою щонайшвидшого пристосування до випуску й оперативного постачання нової продукції на ринок чи надання послуг за мінімального або зовсім відсутнього особистого контакту цих партнерів.
Важливою характеристикою віртуального підприємства є гнучка, адаптивна, динамічна мережна структура, що не існує в реальному фізичному просторі, тобто йдеться про штучне співтовариство, сформоване електронним шляхом. Тому віртуальне підприємство ще називають квазіпідприємством, або мегапідприємством (підприємство над підприємствами). Класичним прикладом віртуального підприємства є європейський консорціум "Airbus Industries", що виробляє відомі в світі аеробуси.
Специфікою агропромислового виробництва, і насамперед сільськогосподарського, є те, що виробництво сільськогосподарської продукції в Україні здійснюють крім аграрних підприємств і особисті селянські господарства (ОСГ).
Згідно з Законом України "Про особисте селянське господарство" ця форма господарювання визначена як господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі в сфері зеленого туризму.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види підприємств та їх об'єднань“ на сторінці 3. Приємного читання.
