• г) переважне виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), як правило, не може бути рентабельним. Казенне підприємство може одержувати прибуток, розподіл і використання якого визначається статутом.
Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування на базі відокремленої частки комунальної власності. Майно такого підприємства перебуває в комунальній власності і закріплюється за ним або на праві господарського відання, або на праві оперативного управління.
У першому випадку таке підприємство набуває статусу комунального комерційного підприємства, а в другому – комунального некомерційного підприємства. Розмір їх статутного капіталу законодавчо не регламентується, а визначається органом, до сфери управління якого вони належить.
В агропромисловому комплексі України у 2012 р. функціонувало більшість названих видів підприємств, за винятком комунальних і державних казенних підприємств. Так, до приватних підприємств належать фермерські господарства і приватні підприємства; до підприємств колективної власності – акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, командитні і повні товариства, виробничі та обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи; до державних підприємств – науково-дослідні інститути та науково-дослідні станції аграрного спрямування, племзаводи.
За критерієм розміру розрізняють малі підприємства, у тому числі мікропідприємства ("мале коло підприємств"), середні та великі ("велике коло підприємств").
Малі підприємства – це не якийсь окремий тип підприємств щодо власності, організаційної форми господарювання чи функцій. Критеріями віднесення підприємства до категорії мікро-, малих, середніх і великих (відповідно до Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва", прийнятому у 2012 р.), є кількість працюючих на підприємстві та обсяг одержаного доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за фінансовий рік. Зокрема, передбачається, що залежно від величини цих критеріїв суб'єкти господарювання можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього і великого підприємництва.
Суб'єктами мікропідприємництва можуть бути фізичні й юридичні особи (мікропідприємства), у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб і річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб'єктами малого підприємництва також можуть бути фізичні та юридичні особи (малі підприємства будь-якої організаційно-правової форми і форми власності), в яких за календарний рік середня кількість працівників не перевищує 50 осіб і річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену як і для суб'єктів мікропідприємництва.
Враховуючи, що в сільському господарстві земля відіграє особливу роль як головний засіб виробництва, дані критерії малості, з одного боку, є неповними, а з другого – вимагають уточнення кількісні величини критеріїв Чисельності працюючих осіб та обсягу річного доходу. Державною службою Статистики України прийнято Методологічне положення по організації державних статистичних спостережень у статистці сільськогосподарських підприємств (наказ від 09.11.2011, № 283), згідно з яким до малих аграрних підприємств відносять ті, у яких площа сільськогосподарських угідь менша за 200 га, або чисельність працівників менше за 20 осіб, або обсяг доходу (виручки) від реалізації продукції, робіт, послуг сільського господарства менший за 150 тис. грн у цінах 2011 р.
Суб'єктами великого підприємництва (великі підприємства) є юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми господарювання та форми власності, у яких середня кількість працівників за календарний рік перевищує 250 осіб, і річний дохід від будь-якої діяльності є більшим від суми, еквівалентної 50 млн євро, визначену за середньорічним курсом Національним банком України.
До середніх за величиною підприємств належать ті юридичні особи, в яких показники розміру знаходяться відповідно в межах 51 – 250 осіб і більше від 10 до 50 млн євро.
Згідно з зазначеним положенням Державної служби статистики вважається, що великим, середнім сільськогосподарським підприємствам є підприємство, розмір якого дорівнює або перевищує порогові значення малих підприємств хоча б за одним із таких статистичних критеріїв. Безумовно, цей загальний підхід слід деталізувати, чітко окресливши межі середніх і великих підприємств. Доцільно також виділити і надвеликі аграрні формування, які функціонують у складі агропромислових і суто аграрних холдингів. Варто також виокремити у сільському господарстві й суб'єктів мікропідприємництва.
У світовій практиці існують дещо інші підходи до визначення розміру підприємств. Так, міжнародна організація економічного співробітництва і розвитку як головний критерій віднесення підприємств до певного кола використовує чисельність працюючих. Фірми з чисельністю зайнятих до 19 осіб визнаються як дрібні, до 99 – як малі, 100 – 499 – середні і від 500 осіб – як великі.
У країнах ЄС з метою оподаткування використовують два критерії визначення розміру підприємств. Зокрема, до мікропідприємств відносять ті, в яких працює 10 осіб і менше, а щорічний товарообіг – 2 млн євро і менше. Для малих підприємств ці параметри встановлені відповідно – 50 і менше осіб та 10 млн євро і менше. Середніми вважаються підприємства з кількістю працюючих менше, як 250 осіб і щорічним товарообігом (без ПДВ) менше, як 40 млн євро. Решта підприємств з більшими параметрами належать до великих. Неважко помітити, що вітчизняне законодавство стосовно визначення розміру суб'єктів підприємницької діяльності в основному гармонізовано з нормами, що діють у країнах ЄС.
Ще в минулому столітті в світі відбулось переосмислення ролі малого бізнесу. Раніше його розглядали як щось допоміжне і неістотне для економічного розвитку. Проте тепер стало очевидним, що великі підприємства й економіка в цілому не можуть нормально функціонувати без малого бізнесу, оскільки саме тут народжується багато ідей, інновацій. Малі підприємства надто мобільні, гнучкі, швидко пристосовуються до вимог ринку. Вони є тим плідним ґрунтом, на якому зростає середній і великий бізнес. Тому в багатьох країнах, у тому числі і в Україні, розвиток малого бізнесу регулюється законодавчими актами, розроблено державну програму його підтримки.
Так, у нашій державі прийнято Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва і Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва", про що вже йшлося в темі 2. Кабінет Міністрів України на основі цих нормативно-правових актів щорічно розробляє національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, якою передбачається активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва, створення умов для розвитку його інфраструктури, удосконалення регіональної політики сприяння становленню і зміцненню малих підприємств (на початку 2013 р. їх було майже 200 тис., з них 40,85 тис. – фермерських господарств), а також розвитку індивідуального підприємництва без створення юридичної особи (таких підприємців працює близько 1 млн осіб).
Зазначимо, що у розвинутих країнах у малому бізнесі зайнято в середньому 50 % від усіх зайнятих, тоді як в Україні близько 23 % загальної кількості працездатного населення.
Підприємства (два або більше) з метою координації їх діяльності та підвищення ефективності виробництва можуть на добровільних засадах утворювати об'єднання з правом юридичної особи як особливу організаційну форму діяльності, що забезпечує зручніші й ефективніші зв'язки між ними порівняно зі звичайними договорами чи угодами. Підприємства (два або більше) на певних умовах залежно від їхніх господарських інтересів, спеціалізації і мети можуть об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству.
Саме ці фактори переважно визначають і вид господарських об'єднань, їхню структуру і функції (крім підприємницьких господарських об'єднань, можуть утворюватись і державні та комунальні господарські об'єднання).
Зокрема, підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни тощо за галузевим, територіальним або іншими принципами, зберігаючи при цьому права юридичної особи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види підприємств та їх об'єднань“ на сторінці 2. Приємного читання.
