Аграрні підприємства можуть продавати один і той же вид продукції за різною якістю, різними каналами реалізації та в різні строки. Під впливом цих факторів ціна на дану продукцію може коливатися, і досить істотно. Найвигіднішим буде той канал реалізації, який забезпечує найвищу ціну.
Водночас для підприємства важливо знати, яка ж середньореалізаційна ціна на продукцію склалася за певний відрізок часу. Її визначають підсумовуванням грошової виручки (чистого доходу) від реалізації продукції за всіма каналами збуту і наступним діленням одержаного результату на весь обсяг реалізації продукції даного виду.
У переробних підприємствах також формуються середньореалізаційні ціни за певною номенклатурою продукції у зв'язку зі зміною її асортименту, налагодження зв'язків із новими торговельними партнерами – роздрібними продавцями, а також через підвищення (зниження) цін на вхідні ресурси, особливо на сировину з сезонним характером її виробництва.
У великому аграрному підприємстві можуть діяти так звані внутрішньо- господарські ціни і тарифи, за якими одні виробничі підрозділи продають сільськогосподарську продукцію іншим підрозділам або надають їм певні виробничі послуги. Це, по суті, різновид трансферних цін, які дають змогу об'єктивно оцінити діяльність кожного підрозділу підприємства за аналізований період.
Як ми переконалися, на вітчизняному аграрному ринку та в економіці країни в цілому функціонують різні види цін. Формування їх рівня залежить від багатьох чинників. Зрозуміло також, що ціновий фактор є одним із найістотніших щодо впливу на ефективність виробництва.
Разом з тим наукою з'ясовано і доведено практикою, що для досягнення вищої ефективності аграрного виробництва важливим є встановлення об'єктивного співвідношення цін на окремі види сільськогосподарської продукції. За дотримання такого співвідношення аграрні товаровиробники будуть отримувати правильні цінові сигнали і відповідно до цього приймати обґрунтовані рішення щодо раціональної структури виробництва і завдяки цьому забезпечувати за однакових інших умов вищі результати господарювання.
Зазначене співвідношення внутрішніх цін, як і співвідношення світових цін, розраховується діленням ціни відповідного виду сільськогосподарської продукції на ціну пшениці. Аналіз цих співвідношень доцільно здійснювати, з одного боку, в динаміці, а з другого – шляхом визначення коефіцієнта відхилення цінового співвідношення діленням відношення внутрішніх цін в Україні на відношення цін відповідних продуктів на світовому ринку.
Чим менше цей коефіцієнт відхиляється від одиниці, тим більше є підстав стверджувати про орієнтацію вітчизняної системи ціноутворення на ринку сільськогосподарської продукції на світові ціни[1].
У макроекономічному плані така орієнтація несе позитивний заряд, оскільки, по-перше, спрямовує сільськогосподарських товаровиробників на здійснення необхідної корекції рішень щодо більш раціонального розподілу ресурсів на розвиток тих чи інших видів аграрного виробництва (спрацьовуватиме на якісно новому рівні сигнальна функція ціни), і по-друге, вона (орієнтація) є важливою для України з огляду на її членство в СОТ.
Отже, державне регулювання цін на продукти сільськогосподарського походження здійснюється, як ми уже переконалися із попередніх тем і розглянутих питань даної теми, за кількома напрямами, зокрема:
• здійснення товарних і фінансових інтервенцій на аграрному ринку;
• встановлення граничного рівня рентабельності на окремі продовольчі товари;
• введення заставних цін, що присутні на ринку і впливають на ринкову кон'юнктуру;
• встановлення граничних цін на окремі види сільськогосподарської продукції і продовольства.
• встановлення граничного рівня торговельної надбавки.
Зокрема, Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції" (2008 р.) передбачено встановлення для об'єктів державного цінового регулювання (видів сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів) граничної торговельної надбавки (націнки) на рівні не вище 20 % оптово- відпускної ціни виробника (митної вартості) до кінцевого споживача.
Ця норма зазначеного Закону є досить важливою, бо ставить бар'єр на шляху завищення цін торговельними структурами на низку видів продукції сільськогосподарського походження і завдяки цьому сприяє підвищенню їх доступності для кінцевого споживача.
Істотний регулюючий вплив на ціноутворення сприяє нормативне положення, згідно з яким переробні підприємства зобов'язані здійснювати декларування цін на продовольчі товари в разі наміру їх підвищення. Завдяки цьому ставиться, як уже зазначалося, заслін необгрунтованому підвищенню цін на продовольство, яке супроводжується зниженням життєвого рівня населення.
Методи визначення рівня ціни пропонування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ціноутворення і ціни на продукцію сільськогосподарського походження та їх державне регулювання“ на сторінці 3. Приємного читання.
