• фіксовані ціни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень;
• граничні ціни – максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватись суб'єктом господарювання;
• граничний рівень торговельної надбавки (націнки) – це максимально допустимий рівень націнки на товар під час реалізації товару в роздрібній торгівлі. Торговельна надбавка (націнка) включає в себе витрати суб'єктами господарювання, що пов'язані з обігом товару в роздрібній мережі, та прибуток;
• граничний (максимально допустимий) рівень постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди), який може встановлюватися суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову торгівлю, під час встановлення ціни товару. Ця надбавка включає витрати оптовика, пов'язані з обігом товару, і здійснюється в процесі його продажу під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний ринок плюс прибуток;
• граничні нормативи рентабельності – максимально допустимий рівень рентабельності, який може встановлювати суб'єкт господарювання під час формування ціни на товар;
• розмір доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів). Доплата – це збільшення ціни товару виробником (постачальником) під час продажу, а знижка – зменшення ціни товару цими суб'єктами господарювання під час його реалізації (продажу).
Другий напрям державного регулювання – декларування зміни ціни і/або реєстрація ціни – здійснюється шляхом інформування суб'єктом господарювання в установленому порядку органів державного регулювання і контролю та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної. Основне завдання цього напряму – унеможливити підвищення цін на товари суб'єктами господарювання без об'єктивних на це причин.
Відповідно до згаданого Закону під час проведення експортних / імпортних операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Держава справляє регулюючий вплив на рівень цін і шляхом встановлення так званих підтримуючих цін на зерно через заставну закупівлю, яка розглядається як гарантована державою закупівля зерна у сільськогосподарських товаровиробників за бюджетні кошти на певний період та його зберігання протягом певного строку з правом витребувати це зерно. Заставні закупівлі можуть здійснюватись й по інших об'єктах цінового регулювання.
Державні заставні закупівлі зерна проводить Аграрний фонд. Він надає бюджетну позику виробнику зерна під заставу його об'єкта цінового регулювання. Розмір суми бюджетної позики не може перевищувати 80 % вартості застави, розрахованої виходячи з розміру встановленої мінімальної інтервенційної ціни.
Причому така позика надається на строк, узгоджений сторонами, але він не може перевищувати одного маркетингового періоду – з 1 липня поточного до 1 квітня наступного бюджетного року. Отже, в даному разі заставна ціна є різновидом підтримуючої ціни і буде дорівнювати мінімальній інтервенційній ціні, помноженій на коефіцієнт 0,8.
Надана бюджетна позика погашається товаровиробником (позичальником) єдиним платежем у визначений кредитним договором строк або достроково. За повного погашення основної суми бюджетної позики і плати за її використання, товаровиробнику повертається зерно (воно звільняється від режиму застави). Але якщо основна сума бюджетної позики і/або плата за її використання не погашається товаровиробником у передбачений договором строк, то з такого моменту предмет застави переходить у власність держави.
Слід при цьому брати до уваги, що в будь-якому разі сільськогосподарський товаровиробник за власний рахунок відшкодовує витрати з сертифікації, доставки, зберігання, відвантаження, обробки, доробки, переробки та страхування предмета застави – зерна. Причому державна позика в межах режиму державних закупівель не надається тим товаровиробникам, які мають непогашений податковий борг із загальнодержавних податків, перебувають у процесі санації, банкрутства, мають прострочену заборгованість з виплати орендної плати за земельні паї тощо.
Важливою особливістю державних заставних закупівель є та обставина, що товаровиробник ще до закінчення строку договору може звернутися до кредитора із заявою про добровільний продаж зерна до державного інтервенційного фонду на умовах погашення фінансових зобов'язань. У разі коли Аграрний фонд погоджується з такою пропозицією, то закупівля зерна ним здійснюється за середньозваженими цінами, які склалися протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах.
Як бачимо, заставна ціна виконує три функції – стабілізуючу, кредитну і забезпечення мінімальної гарантованої ціни на зерно. Перша функція тісно переплітається з третьою, але її виокремлення виправдане, бо саме присутність заставної ціни на ринку є важливим фактором, який надає впевненості аграрним товаровиробникам щодо забезпечення їх стабільної роботи в умовах несприятливої кон'юнктури на ринку сільськогосподарської продукції.
Кредитна функція виявляється в тому, що після жнив ціна на зерно різко зменшується. Зрозуміло, що аграріям економічно невигідно продавати зерно за такими низькими цінами. Передавши зерно під заставу, товаровиробник отримує необхідні йому кошти для здійснення поточних операцій, розрахунку за кредит тощо, тобто тут заставна ціна виконує функцію кредиту.
За настання сприятливої ринкової ситуації аграрне підприємство може забрати зерно і продати його на ринку за вищою ціною, повернувши при цьому витрати на зберігання і доробку зерна. Якщо ринкова ситуація не поліпшилася або в товаровиробника немає коштів для повернення бюджетної позики, то він, як уже зазначалося, передає право власності на зерно заставоутримувачу.
У цьому разі заставна ціна виконує третю функцію – гарантовану мінімальну ціну, що відшкодовує нормативні витрати і забезпечує одержання прибутку, достатнього для здійснення наступного циклу простого відтворення.
Мінімальні ціни на продукцію сільськогосподарського походження як різновид граничної ціни встановлюються в нашій державі на цукровий буряк (сировину) і на цукор відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" (липень 1999 р.). Згідно з цим Законом Кабінет Міністрів України щорічно до 1 січня поточного року встановлює мінімальну ціну на цукрові буряки, які поставляються на виробництво цукру квоти А і квоти В, і мінімальну ціну на цукор квоти А із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальна ціна встановлюється на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва цих видів продукції.
Фіксовані ціни встановлюються державою на продукцію (ресурси) і послуги, які справляють істотний вплив на загальний рівень і динаміку цін у національній економіці в цілому і виробництво яких зосереджено в структурах (галузях, об'єднаннях, підприємствах), що займають монопольне становище на ринку. Це насамперед стосується таких ресурсів, як вугілля, нафта, електроенергія, газ. Своєрідними граничними цінами є різноманітні тарифи. До централізовано-фіксованих тарифів належать тарифи на залізничний транспорт – плата за перевезення вантажів і пасажирів залізницею.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ціноутворення і ціни на продукцію сільськогосподарського походження та їх державне регулювання“ на сторінці 2. Приємного читання.
