Важливу роль у формуванні такої ринкової економіки відіграє її інфраструктура – насамперед біржі, продовольчі ринки, торгові доми. А загалом інформація в сучасному бізнесі розглядається як важливий ресурс, що радикально відрізняється від інших ресурсів і входить до категорії обмежених і водночас важкодоступних з огляду на її великі масиви. Адже, за даними американських досліджень, упродовж останніх тридцяти років у світі накопичено інформації більше, ніж за попередні п'ять тисяч років.
Знайти в такому морі потрібну інформацію важко, і тому закономірно, що продаж достовірної, своєчасної, комплексної та необхідної для вирішення конкретних завдань інформації стає бізнесом, що швидко розвивається.
Підприємства і ринкова економіка в цілому можуть динамічно розвиватися за умови факторної мобільності, що характеризується постійним рухом виробничих ресурсів між підприємствами, галузями, секторами економіки. Цей рух відбувається переважно через акціонерний механізм на принципах саморегуляції – ресурси (капітал) спрямовуються туди, де можна одержати вищу норму прибутку на їх авансовану вартість.
Роль підприємств у економіці полягає насамперед у тому, що в них здійснюється поєднання засобів виробництва з робочою силою. Будучи основними суб'єктами господарської діяльності, вони забезпечують зайнятість для переважної частини населення і виробляють необхідні для людей і національного господарства товари і послуги. Підприємства до певної міри мають закінчений тип відтворення, оскільки реалізують свою продукцію, відшкодовують витрати і забезпечують черговий цикл виробництва.
Важливою є і соціальна роль підприємств. Саме там формуються трудові навички людей, підвищується їхня кваліфікація, виховується організаційна культура (дисциплінованість, відповідальність за доручену справу, колективізм та ін.), відбувається реалізація здібностей працівників. На нинішньому етапі становлення ринкових відносин особливої ваги набуває питання соціальної відповідальності підприємств (бізнесу), актуальність якого особливо посилюється з урахуванням особливостей економічного, культурного та соціального розвитку нашої держави.
Соціальна відповідальність пов'язана з реагуванням організацій на соціальні проблеми суспільства, своїх працівників, на стан навколишнього природного середовища. Реалізована соціальна відповідальність значно зміцнює імідж і ділову репутацію підприємств, забезпечує стабільність і відданість персоналу інтересам фірми, стимулює зростання продуктивності праці, підвищує задоволеність усіх заінтересованих сторін.
Соціальна функція підприємства проявляється також через участь у розвитку регіону завдяки залученню інвестицій в певні суспільні сфери, підтримку громадських інтересів, створення соціального пакета для своїх працівників (часткове забезпечення житлом, безоплатними або пільговими путівками, створення мережі дошкільних закладів тощо).
Підприємства відіграють вирішальну роль у формуванні державного і місцевих бюджетів, оскільки одержаний ними прибуток є об'єктом оподаткування. Тому держава, місцеві органи влади заінтересовані в ефективній роботі підприємств, зростанні прибутків, створюючи для цього через законодавчі акти необхідні умови.
Надійна робота підприємств в умовах ринку, їх конкурентоспроможність і тривалість існування як юридичних осіб значною мірою залежить від ступеня комплексності їх внутрішньої будови. Успіхів досягають насамперед ті підприємства, які створили всі необхідні ланки для реалізації ринкових функцій, здійснюють ефективну кадрову політику і мають певний запас потужностей.
На рис. 3.1 наведено узагальнюючу систему структурних ланок підприємства, зазначено їх взаємодію і фрагментарний (неповний) зв'язок із зовнішнім середовищем.
Центральною ланкою є виробництво й управління ним, головна функція якої – забезпечення встановленої ритмічності процесу виробництва і дотримання прийнятої технології. На перший план тут висувається виконавська робота щодо реалізації цієї функції і недопущення втручання у виробничий процес, оскільки це може призвести до порушення встановленого й виваженого графіка роботи.
Іншою важливою ланкою підприємства є його кадровий персонал (людський фактор). Одна з її функцій – забезпечити стабільність кадрового складу підприємства (з можливою орієнтацією на довготривалий найм за японським зразком). При цьому важливо визначити критичну масу людського ресурсу підприємства, ту кадрову основу з постійних працівників, яка здатна забезпечити його стабільну роботу і конкурентоспроможність. Ця ланка відповідає також за підвищення кваліфікації персоналу, його своєчасну перепідготовку.
Рис. 3.1. Структурні ланки підприємства та їхня взаємодія: ПП – перепідготовка кадрів; Π – персонал; ΗΤ – нова технологія; НП – нова продукція; НО – нова організація виробництва; НТЕХ – нова техніка й обладнання; КС – конкурентоспроможність продукції
Досвід західних фірм переконує в доцільності закріплення за цією ланкою і функції розв'язання внутрішніх соціальних і трудових конфліктів, укомплектувавши її штат соціопрофесіоналами. Показником успішної роботи цієї ланки є швидке розв'язання конфліктів, їх мінімізація і створення здорового мікроклімату в трудовому колективі.
На сучасному етапі особливо важливу роль відіграє інноваційна ланка підприємства. З інших його ланок, а також із зовнішнього середовища, сюди надходить необхідна інформація, яка аналізується, оцінюється і використовується з метою виявлення і за необхідності – створення чи придбання нових технологій, техніки й обладнання, нової організації виробництва, впровадження яких забезпечило б конкурентоспроможність продукції підприємства.
Однією з найдинамічніших ланок підприємства є фінансова. Вона оцінює фінансові можливості підприємства, прогнозує їх, обґрунтовує і пропонує розподіл коштів за напрямами діяльності на процес виробництва, виплату дивідендів власникам і матеріальне стимулювання персоналу, на інноваційну і маркетингову діяльність, на експортні операції та ін. Важливою функцією її є визначення можливостей надходження додаткових грошових коштів за рахунок випуску нових акцій, облігацій, залучення кредитів.
В умовах ринку підприємство не може розраховувати на успіх без служби маркетингу. Основна функція цієї ланки полягає в тому, щоб спрямувати роботу всіх ланок підприємства на задоволення потреб споживачів. Головним результатом діяльності маркетингу є збільшення обсягу продажу продукції підприємства за максимально можливою ціною. Практика вітчизняних і зарубіжних фірм переконує, що ефективність роботи цієї ланки досягається за умови, коли нею охоплюються всі стадії руху товару, починаючи з вивчення кон'юнктури ринку і закінчуючи післяпродажним обслуговуванням споживачів.
Основною економічною метою діяльності підприємства є одержання прибутку через задоволення суспільних потреб. Ця мета досягається лише тоді, коли продукція, яку виробляє підприємство, потрібна споживачеві, коли вона задовольняє його потреби за якісними характеристиками і прийнятним рівнем ціни. В іншому разі споживач купить цей товар в іншого виробника. Тому підприємства прагнуть забезпечити конкурентоспроможність свого товару, оскільки лише за цієї умови вони можуть його реалізувати й одержати прибуток, здійснювати відтворення на розширеній основі. Виграє від цього підприємство, але найбільшою мірою – споживач.
Досягнення цієї мети пов'язане з необхідністю розв'язання низки проблем, що виникають у процесі виробництва і реалізації продукції. Побачити проблему й усвідомити необхідність її вирішення означає, по-перше, сформулювати ціль, якої потрібно досягти, а по-друге, розробити механізми такого досягнення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ПІДПРИЄМСТВО – ОСНОВНА ЛАНКА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
