У даному випадку повністю підтверджується четверта закономірність, причому з підвищенням початкового рівня рентабельності, взятого для аналізу, кожний відсоток зниження собівартості забезпечує все більший приріст рентабельності порівняно з таким приростом за нижчого рівня цього показника. Наприклад, за 50 % рівня рентабельності зниження собівартості на 1 % забезпечує приріст рівня рентабельності на 1,515 в. п., на 2 % – 1,546 в. п., на 3 % – 1*578 в. п., на 4 % – 1,611 в. п. і т. д., на 10 % – 1,832 в. п.
У загальному підсумку зниження собівартості на 10 % забезпечило в даному випадку зростання рівня рентабельності на 16,67 в. п., тоді як за такого ж початкового рівня рентабельності (50%) зростання ціни на 10 % зумовлює підвищення цього показника на 15 в. п.
Тепер стає очевидним, що основним напрямом підвищення рівня рентабельності є зниження собівартості продукції, оскільки це забезпечує більший приріст досліджуваного показника. Цей висновок набуває ще більшої актуальності у зв'язку з тим, що підприємство має реальні важелі впливу на собівартість продукції, тоді як на ціну його вплив у більшості випадків обмежений або взагалі неможливий.
Варто зауважити, що в наведеній методиці аналізу рівня рентабельності окремо не виділяються постійні та змінні витрати, а до уваги береться їх сумарна величина. Проте потреба в такому виділенні стає очевидною тоді, коли постійні витрати певного виду діяльності з часом змінюються, скажімо, зростає оплата праці керівників підрозділів (елемент загальновиробничих витрат), змінюються амортизаційні відрахування в результаті переоцінки основного засобу або заміни обладнання з іншою первісною вартістю і/або корисним строком використання тощо.
Методичний підхід до врахування постійних витрат покажемо на прикладі аналізу рентабельності продажу. Для цього запишемо формулу рентабельності продажу Рп (коефіцієнт) у розгорнутому вигляді
Як бачимо, рівень рентабельності продажу, врешті-решт, формують такі економічні і технологічні параметри, як обсяг продажу ОБ, ціна продукції Ц, змінні витрати на одиницю продукції ЗВЦ і постійні витрати ПВ. Щоб визначити кількісний вплив цих параметрів на даний показник, застосуємо індексний метод із наступним відніманням від чисельників часткових індексів їх знаменників.
Тоді вплив зміни обсягу продажу на досліджуваний показник можна визначити з виразу
вплив зміни ціни:
вплив зміни змінних витрат на одиницю продукції:
вплив зміни постійний витрат:
Розрахунки зроблено правильно, якщо різниця між рентабельністю продажу звітного року і рентабельністю продажу базового року дорівнює сумі кількісних змін цього показника за кожним фактором зокрема, тобто;
Ми уже зазначали, що для підприємства надто важливо одержувати більшу масу прибутку як основного джерела розширеного відтворення У зв'язку з цим необхідно визначити, які фактори вплинули на масу прибутку у звітний період порівняно з минулим і якою мірою цей вплив зумовив зміну його абсолютної величини.
Економічний механізм утворення прибутку дозволяє вичленити три найважливіші фактори, що впливають на масу прибутку підприємства або його окремої галузі: обсяг реалізації, рівень повної собівартості 1 ц реалізованої продукції, середня ціна реалізації 1 ц продукції.
Кількісний вплив кожного з названих факторів на зміну прибутку можна визначити, розклавши його загальний індекс на три взаємопов'язані часткові індекси:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика аналізу рентабельності виробництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
