де – обсяг j-го виду запасу; Цоj – очікувана ціна реалізації за одиницю j-го запасу;
очікувані витрати на завершення виробництва і збут j-го виду запасу.
Сума перевищення первісної вартості запасів над їх чистою вартістю реалізації, а також вартість повністю зіпсованих запасів або втрачених за інших причин (крім випадків, коли встановлені винні особи) відноситься на витрати звітного року.
Для аграрних підприємств існують певні складнощі щодо практичного застосування викладеної методики вартісної оцінки запасів на дату балансу. Це зумовлене тим, що за окремими видами запасів, наприклад, по кормах (силосу, сінажу, зеленій масі тощо), підстилці, посадковому матеріалі, часто відсутня інформація про ціни на них.
З іншого боку, застосування методу оцінки за первісною вартістю запасів породжує проблему незіставності. Адже первісною вартістю запасів власного виробництва є, як нам уже відомо, їх виробнича собівартість. Оскільки її рівень в різних підприємствах, як правило, не однаковий, то виникає невідповідність між вартістю і натуральною величиною цих запасів, а отже, втрачається реальне уявлення про їх істинну цінність.
Згадане застереження стосується готової продукції власного виробництва та незавершеного виробництва. Скажімо, виробничо-спожиті предмети праці власного виробництва, наприклад, залишений мед у вуликах тощо, відображаються у незавершеному виробництві за собівартістю їх виробництва, що також породжує незіставність, а головне – недостатню об'єктивність оцінки величини авансованого і власного капіталу підприємств[3].
Істотні позитивні зміни відбулися у вартісній оцінці поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари і послуги. Якщо раніше, до введення нових бухгалтерських стандартів, вона оцінювалася за її фактичною величиною, то тепер до цього елементу активу балансу включають дебіторську заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, послуги, роботи (крім заборгованості, забезпеченої векселем, якщо таку інформацію наведено по коду 1120), за мінусом резерву сумнівних боргів.
Величина останнього розраховується або методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, коли величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів, або методом застосування коефіцієнтів сумнівності, які можуть визначатися кількома способами. Один з них – класифікація (розбивка на групи) дебіторської заборгованості, за строками її непогашення з наступним встановленням коефіцієнтів сумнівності для кожної групи такої заборгованості.
Ці коефіцієнти зростають зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. їх розрахунок здійснюється за такою формулою:
де – коефіцієнт сумнівності для i-ї групи дебіторської заборгованості за строком погашення;
– фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість і-ї групи дебіторської заборгованості;
– дебіторська заборгованість і-ї групи на кінець j-го місяця, обраного для спостереження періоду;
– кількість місяців у періоді.
Тепер резерв сумнівних боргів можна визначити з виразу
де – поточна дебіторська заборгованість і-ї групи;
– коефіцієнт сумнівності і-ї групи дебіторської заборгованості.
Фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю, крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі. Останні відображаються за вартістю, визначену методом участі в капіталі з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування.
Практична реалізація викладених методологічних і методичних підходів до оцінки окремих елементів авансованого капіталу дає змогу значно підвищити аналітичність балансу і сприяє об'єктивній оцінці майнового та фінансово- економічного стану підприємств.
Власний капітал підприємств та їх платоспроможність
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вартісна оцінка авансованого капіталу“ на сторінці 2. Приємного читання.
