Програмне забезпечення ЕОМ включає програми на технічних носіях з відповідною документацією, що використовуються підприємством для вирішення за допомогою ЕОМ різних господарських завдань і машинної обробки інформації.
Вартість програмного забезпечення залежить від того, замовним воно є або стандартним, покупним або розробленим на підприємстві. Власники більш досконалого програмного забезпечення за однакових умов досягають ліпших результатів господарювання завдяки більш оперативному і точному вирішенню господарських завдань, що стоять перед підприємством. Цей вид нематеріального ресурсу може тиражуватися і реалізовуватися іншим підприємствам, даючи економічну вигоду їх власникові.
Ноу-хау (know-how) – це право на набутий виробничий і організаційно- господарський досвід, технологічні рішення, технічну інформацію, що дають економічну вигоду підприємству.
Ноу-хау відрізняється від права на винахід, оскільки, як правило, не патентується і не підтверджується іншими юридичними документами, проте є комерційною таємницею підприємства і підлягає ретельній охороні.
За природою виникнення ноу-хау не має початкової вартості, проте підприємство – власник ноу-хау при заснуванні разом з іншими учасниками спільного підприємства може вносити його в рахунок свого вкладу в статутний фонд. За взаємною погодженістю сторін визначається вартість ноу-хау і здійснюється відповідний запис в установчих документах про прийняття цього виду нематеріальних активів на баланс створюваного підприємства.
Гудвіл – це ділова репутація або ціна фірми. В дане поняття вкладають також добре ім'я фірми, її ділові зв'язки і партнерство, тобто все, що пов'язане з образом підприємства (іміджем).
Ділова репутація фірми визначається як різниця між ринковою ціною підприємства як цілісного майнового комплексу і справедливою вартістю його активів, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.
Ця різниця може бути досить істотною. На її величину впливає низка факторів, наприклад, місце розташування підприємства, його виробнича структура і структура управління, конкурентоспроможність товарів, відносини з покупцями тощо.
Припустімо, що вартість усього майна м'ясопереробного підприємства становила за справедливою вартістю 135 млн грн. Потенційні покупці готові заплатити за підприємство 150 млн грн. Звідси вартість нематеріального ресурсу гудвіл становитиме 150 - 135 = 15 млн грн.
Якби дане підприємство мало боргові зобов'язання, скажімо, на суму 25 млн грн, тоді його власне майно становило б не 135 млн грн, а 110 млн грн (135 - 25).
У такому разі потенційний покупець пропонував би ціну не 150 млн грн, маючи при цьому на увазі, що у випадку купівлі новий власник бере на себе 25 млн грн боргів. Проте і за таких умов величина нематеріального активу не змінюється і як раніше дорівнюватиме 15 млн грн (125-110= 15).
Податковим кодексом України передбачено, що вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення витрат платника податку[2].
Підприємства можуть здійснювати такі витрати, які за своїм характером близькі до витрат, пов'язаних зі створенням нематеріальних активів. До таких витрат відносять витрати на наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, на рекламу і просування продукції на ринку, на підвищення ділової репутації підприємства і кваліфікації кадрів, витрати на створення підприємства.
Названі витрати не визнаються нематеріальним активом, їх включають до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 13. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ (РЕСУРСИ) ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ“ на сторінці 4. Приємного читання.
