Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" виділяють такі їх групи:
• 1) права користування природними ресурсами – право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище;
• 2) права користування майном – право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, спорудою, право на оренду приміщень тощо;
• 3) права на комерційні позначення – право на торгові марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо;
• 4) права на об'єкти промислової власності – право на винаходи і корисні моделі, на промислові зразки, на нові сорти рослин, породи і лінії тварин, ноу- хау (англ, know-how – знати як), компонування (топографія) інтегральних мікросхем, захист від недобросовісної конкуренції тощо;
• 5) авторське право і суміжні з ним права – право на літературні, художні та музичні твори, комп'ютерні програми, право на різні бази даних (компіляції даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо;
• 6) інші нематеріальні активи, наприклад, право на провадження певної діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо.
Податковим кодексом України також виділяється шість груп нематеріальних активів, як це передбачено П(С)БО 8. За своєю сутністю і переліком складників вони повністю збігаються з їх групами, виділеними у зазначеному стандарті.
Але тут необхідно зазначити, що в цих згаданих нормативних документах не йдеться про такий специфічний нематеріальний актив, як право оренди землі. Проте в Законі України "Про оренду землі" до переліку істотних умов договору оренди включено й умову передачі цього права в заставу і внесення до статутного капіталу. Отже, право оренди землі може бути відчужене від суб'єкта господарювання за невиконання умов застави. Більш того, в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння іпотечному кредитуванню" (2012 р.) відчуження права оренди від орендаря розглядається ширше, бо передбачає продаж цього права іншим особам. Таким чином, агропромислові компанії, інші орендарі тепер одержують можливість продавати право оренди землі й на якусь частину свого земельного банку.
Ця обставина спонукала насамперед низку великих агропромислових компаній ставити право оренди землі на баланс як нематеріальний ресурс, оцінюючи його у вартісній формі за методикою, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. № 1245. Плюси і мінуси такої постановки розглянемо далі.
А тут зазначимо, що незважаючи на різноманітний склад нематеріальних ресурсів, усі вони мають спільні риси, що об'єднують їх у це поняття. Найхарактернішою з них є те, що цей вид ресурсів не має матеріально-речової структури. Вони безтілесні, недотичні, непомітні.
Крім того, нематеріальні ресурси, подібно до основних виробничих засобів, можуть використовуватися тривалий час, не втрачаючи при цьому своєї споживної вартості. Причому вони приносять додатковий дохід, тобто активно впливають на кінцеві результати виробництва, а тому за ефектом дії справедливо розглядаються як ресурси, що збільшують активи підприємства.
Спільною рисою нематеріальних активів є також те, що вони через специфічний характер своєї дії на виробничий процес і вплив факторів зовнішнього середовища не дають змоги більш-менш точно визначити на перспективу суму прибутку, що може бути одержана від їх застосування. Проте незаперечною залишається їх здатність приносити користь підприємству за нормальної організації виробництва.
Окремі складові нематеріальних ресурсів мають свою сутність та особливості. Так, право на користування земельними ділянками, іншими природними ресурсами (водою, лісом), виробничими приміщеннями – це право їх власників на відповідне виробниче або інше їх використання.
Якщо власник зазначених ресурсів передає своє право користування ними іншому підприємству, це не означає, що воно стає їх власником: підприємство може лише використовувати цю землю, інші природні ресурси без права їх продажу.
У разі створення спільних підприємств в Україні український учасник може вносити до статутного фонду своє право використання земельної ділянки, яка є його власністю. За домовленістю це право оцінюється виходячи з цін світового ринку.
Право на оренду землі означає, що орендар може надати орендованим землям статус нематеріального активу в разі, коли, по-перше, надається на це згода орендодавця, по-друге, коли буде здійснена вартісна оцінка права оренди землі за одним із трьох підходів, наведених у згаданій Постанові Кабінету Міністрів України. На практиці агропромислові компанії використовують лише перший найменш обґрунтований на сьогодні метод оцінки – зіставлення цін продажу, що передбачає здійснення оцінки на рівні ринкових цін продажу таких прав для подібних земельних ділянок (у тому числі на земельних торгах) з урахуванням місця розташування земельних ділянок, строку оренди та інших факторів. Оскільки накопиченої практики продажу прав оренди землі вкрай мало, то фактично компанії оцінюють це право волюнтаристськи із надвеликим діапазоном рівня оцінки – від 200 – 400 грн до 400 і більше дол. США за гектар ріллі. Причому оцінна тенденція одновекторна – намагання компаній підвищити вартість права оренди землі і завдяки цьому збільшити вартість своїх активів. Дана обставина підвищує інвестиційну привабливість компаній, розширює їхні можливості із залучення кредитних ресурсів. Це позитивна дія постановки права оренди землі на баланс.
Щодо негативного вияву такої постановки, то насамперед треба мати на увазі, що взяте на баланс право оренди землі не має реального фінансового джерела. Тому в пасиві балансу це право відображається в складнику власного капіталу "Додатковий капітал". Через відсутність реального фінансового джерела права оренди землі ця складова власного капіталу набуває відомих ознак фіктивного капіталу, проте для власника компанії останній перетворюється на реальну суму грошей за її продаж як цілісного майнового комплексу і /або частини орендованих земель.
Отже, взяття права оренди на баланс спонукає власників агропромислових компаній продавати свій бізнес або його частини і легко, "з повітря", заробляти великі гроші. Причому така спокуса може спонукати нових власників до перепродажу бізнесу за зростання кон'юнктури на ринку оренди землі. Можливість втілення таких спекуляцій негативно позначатиметься на розвитку АПК.
Для розв'язання суперечностей між доцільністю взяття права оренди землі на баланс і негативним виявом його важливо прийняти необхідні правові норми, які б економічно заінтересовували орендодавців надавати дозвіл орендарям трансформувати таке право в нематеріальні активи[1] й обмежували спекулятивні трансакції перепродажу аграрного бізнесу зі складовою права оренди землі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 13. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ (РЕСУРСИ) ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ“ на сторінці 2. Приємного читання.
