Потім визначають норму вилучення коштів в розрахунках як частку від ділення суми вилучення коштів на фактичний обсяг реалізації з наступним множенням результату на 100. Звідси норматив оборотних коштів з розрахунків зі споживачами на плановий рік дорівнюватиме добутку планового обсягу реалізації продукції на норму вилучення коштів (коефіцієнт).
Нормативи на корми і підстилку доцільно встановлювати в обсязі їх планової потреби з початку року до одержання врожаю з одночасним створенням страхового запасу. Зрозуміло, що це – мінімальна потреба в такому ресурсі. Як уже зазначалося, залежність сільськогосподарського виробництва від природних умов зумовлює необхідність створення значних наднормативних запасів кормів на випадок несприятливих погодних умов у майбутньому періоді.
Норматив на насіння визначається виходячи з планової потреби для посіву ярих культур, збільшеної на страховий фонд (10 – 15 % від загальної потреби).
Розглянутий підхід до нормування оборотного капіталу можливий за відносно стабільних цін, відсутності спаду виробництва і перебоїв у постачанні аграрних підприємств найважливішими матеріальними ресурсами. В умовах високих темпів інфляції докорінно змінюється тактика підприємств щодо формування оборотного капіталу і його нормування.
По-перше, через швидке знецінення готівки аграрним підприємствам вигідно її матеріалізувати у виробничі запаси (пальне, мастила, добрива, отрутохімікати тощо), створюючи якнайбільший наднормативний запас, оскільки втрати від заморожування коштів у цих запасах будуть меншими, ніж втрати, що зумовлюються знеціненням готівки внаслідок інфляції.
Може мати місце ще одна причина, яка робить такі дії підприємств економічно виправданими, – дефіцит на окремі елементи оборотного капіталу промислового походження. Він породжує невпевненість аграрних підприємств у можливості придбання цих ресурсів у потрібний момент майбутнього періоду. Це штовхає їх на створення наднормативних запасів у будь-який час, коли виникає можливість такого придбання. В даний час фактор дефіциту не справляє відчутного негативного впливу на економіку аграрних підприємств, як це було характерним для перших етапів становлення ринкової економіки України.
По-друге, швидке зростання цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, а також тарифів на роботи і послуги, що надаються аграрним підприємствам, збільшення оплати праці працівників як компенсаційний захід від втрати купівельної спроможності грошової одиниці, інші вияви негативної дії інфляційних процесів зумовлюють неможливість установлення обґрунтованих нормативів оборотних засобів у вартісному виразі, а отже, і визначення їх сукупного нормативу по підприємству в цілому. Тому в умовах інфляції та гіперінфляції нормативи для окремих елементів оборотного капіталу виправдано встановлювати лише за тими з них, які можуть бути розраховані в натуральній формі.
Значного поліпшення використання оборотного капіталу можна досягти завдяки підвищенню швидкості його обороту. Хоч у сільському господарстві ця швидкість обмежена природними і біологічними факторами, але в аграрних підприємствах є ще багато невикористаних резервів для прискорення кругообігу даного ресурсу. Так, великі резерви[2] прискорення обороту оборотного капітану криються в скороченні періоду виробництва в тваринництві завдяки підвищенню середньодобових приростів тварин на їх дорощуванні і відгодівлі.
Наприклад, зі зростанням середньодобових приростів свиней від 200 до 350 г період відгодівлі (час виробництва) до здавальної маси, скажімо, 100 кг, скорочується на 40,2 % (від 16,5 до 9,7 міс.). Підвищення середньодобових приростів на дорощуванні і відгодівлі великої рогатої худоби від 400 до 650 г за здавальної живої маси 450 кг дає змогу скоротити час виробництва на 38,5 % (від 26,7 до 16,4 міс.).
Важливим фактором підвищення ефективності використання оборотного капіталу, прискорення його кругообігу є впровадження у виробництво нових, більш урожайних і скоростиглих сортів сільськогосподарських культур, а також інтенсивних технологій їх вирощування, внесення оптимальних доз мінеральних добрив на фоні органічних за оптимального співвідношення в них NPK.
За таких умов не затягується вегетаційний період рослин, відбувається їх своєчасне дозрівання, а отже, не порушується нормальний процес кругообігу оборотного капіталу.
Прискорити швидкість обороту цього ресурсу можна скороченням часу перебування коштів у сфері обігу завдяки розвитку виробничої інфраструктури і впорядкуванню взаєморозрахунків із заготівельними організаціями та переробними підприємствами, а також постачальниками аграрним підприємствам предметів праці промислового походження.
Одним із найважливіших напрямів поліпшення використання оборотного капіталу є режим економії. Науково-дослідними установами розроблені обґрунтовані нормативи витрачання окремих видів оборотних фондів на одиницю продукції, 1 га, 100 ткм, 100 км пробігу тощо. Порівняння фактичних витрат цих ресурсів з нормативами дає змогу об'єктивно оцінити стан справ з їх використанням, з'ясувати причини, що призвели до перевитрати і вжити заходи для їх усунення.
Ефективного використання оборотного капіталу досягають за умови збалансування джерел його формування – власних і позичкових. Через сезонність сільськогосподарського виробництва аграрні підприємства вимушені в окремі періоди року авансувати у виробництво значні оборотні засоби, для створення яких нерідко не вистачає власних коштів.
У таких випадках закономірним є використання підприємством кредиту, тобто капіталу кредитних установ, за умови його повернення в установлені строки з одночасною виплатою відсотків. Масштаби використання кредиту підприємством на такі цілі обмежується його платоспроможністю (кредитоспроможністю).
За сприятливого зовнішнього середовища у джерелах формування оборотного капіталу аграрних підприємств питома вага кредиту може досягти до 35 – 40 %, тоді як на початок 2014 р. цей показник, з відомих причин, є значно нижчим і в багатьох підприємствах перебуває у межах від 0 до 2 %.
Про важливість підвищення ролі кредиту у формуванні оборотного капіталу засвідчує досвід фермерських господарств США, Німеччини, інших розвинутих країн, в яких цей параметр також перебуває близько від зазначених меж.
У США, інших країнах із розвинутою ринковою економікою підприємства, організації, що поставляють фермерам корми, добрива, отрутохімікати, інші некапітальні ресурси використовують так званий порядок відкритого рахунку за схемою "3/10 повна 30".
Ця схема передбачає стимулювання постачальниками покупців якнайшвидше оплачувати рахунки шляхом надання їм знижок за куплену продукцію, але за умови, що вони оплачують її не пізніше встановленого терміну – 10 днів з. початку періоду кредитування, наприклад, з моменту отримання товару чи його відвантаження. В такому разі покупець одержує знижку 3 % (для фермерських господарств вона може становити й більше).
Якщо ж покупець оплату здійснює в період від 11-го по 30-й день включно, то ним сплачується повна вартість товару, а при сплаті понад 30-й день, на покупця накладаються штрафні санкції згідно з умовами контракту. Підприємство повинне вирішити, що йому вигідніше – взяти кредит і своєчасно заплатити рахунок, одержавши знижку, чи затримати оплату, дочекавшись надходжень власних коштів, але при цьому втратити право на знижку. Відповідь на це питання можна одержати, зіставивши платежі (відсотки) банку за кредит із сумою знижки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мінімізація потреби в оборотному капіталі і фактори поліпшення його використання в аграрних підприємствах“ на сторінці 3. Приємного читання.
