• 2) коефіцієнт використання поточної потужності – частка від ділення фактичного обсягу випущеної продукції (переробленої сировини) на середньорічну виробничу потужність.
Для переробного підприємства з сезонним характером виробництва, наприклад, цукрового заводу, коефіцієнт використання сезонної потужності може бути визначений як співвідношення фактично переробленого обсягу цукрового буряку за сезон у тоннах на нормативну сезонну потужність у тоннах переробки цієї сировини. Для того щоб здійснити аналіз цього коефіцієнта Kвсп можна скористатися формулою
де і
– відповідно кількість діб фактичної і нормативної переробки цукрового буряку за сезон;
і
– відповідно фактичний і нормативний обсяг переробки цукрового буряку за добу.
Якщо, скажімо, і
становлять відповідно 110 і 90 діб,
і
– 3000 і 3500 тис. т, тоді, підставивши ці дані у наведену формулу, одержимо
Отже, за таких умов коефіцієнт використання сезонної потужності більше одиниці, що дає формальні підстави зробити висновок про досить раціональне її використання. Проте оцінка факторів використання сезонної потужності показала, що така раціональність досягнута за рахунок подовження строку переробки цукрового буряку на 22,2 %, але при цьому допущене істотне недовикористання добової потужності – на 14,3 % (1 – 0,867) • 100, що слід розглядати як негативне явище у виробничій діяльності заводу, для усунення якого мають бути вжиті відповідні заходи.
Варто зауважити, що багато переробних підприємств через різні причини (одна з основних – нестача сировини) недовикористовують виробничі потужності. Навіть у такій відносно благополучній галузі, як олійно-жирова промисловість за 2009 – 2010 pp. потужність підприємств галузі по виробництву олії використовувалася на 80 – 85 % (лише по окремих підприємствах на 100 % і більше), маргарину – 53– 54 %, майонезу – 48 – 49 %, саломасу – 46 – 47 %, господарського мила – 8 – 9%, туалетного мила – на 12 – 13 %. Крім згаданої причини – нестача сировини (багато насіння олійних культур експортується), на недовикористання потужностей впливає низька купівельна спроможність населення, низька конкурентоспроможність мила на внутрішньому ринку, залежність від імпортованих основних матеріалів, наприклад, пальмової олії.
Ступінь використання виробничої потужності є надто важливим техніко- економічним параметром діяльності переробних підприємств, який істотно впливає на собівартість кінцевої продукції.
Для того щоб кількісно визначити цей вплив наведемо такий приклад по молокопереробному підприємству. Спочатку треба розрахувати величину постійних витрат на 1 т переробки молока незбираного за 100%-го використання потужності. При цьому береться до уваги, що за зниження коефіцієнта використання останньої собівартість переробки 1 т сировини буде зростати за рахунок постійних витрат, загальна сума яких по підприємству залишається незмінною або майже незмінною.
Для розрахунку зміни собівартості переробки 1 т молока незбираного в частині постійних витрат за підвищення або зниження коефіцієнта використання виробничої потужності застосовується формула
де СПi – собівартість переробки 1 т сировини в частині постійних витрат за і'-го коефіцієнта використання виробничої потужності; ПВТ – постійні витрати на переробку 1 т сировини за 100%-го використання виробничої потужності; Kвп – коефіцієнт використання виробничої потужності.
Припустімо, що за фактичними даними молокопереробного заводу встановлено, що постійні витрати на переробку 1 т молока незбираного за 100%-го використання виробничої потужності становить 135 грн.
У разі недовикористання виробничої потужності собівартість переробки в частині постійних витрат буде обернено пропорційно змінюватися, тобто зростати. Для розрахунку величини такого зростання у наведену формулу слід підставити фактичний або плановий (прогнозований) коефіцієнт використання виробничої потужності. Так, за використання виробничої потужності на 90% собівартість переробки 1 т сировини за рахунок постійних витрат становитиме 150 грн або зросте на 15 грн (135 : 0,9 = 150); за коефіцієнта використання виробничої потужності 0,8 вказана собівартість становитиме 168,8 грн, за коефіцієнта 0,7 – 192,9 грн і т. д.
Собівартість переробки сировини безпосередньо відбивається на собівартості готової продукції. Якщо, скажімо, для виробництва 1 т масла тваринного потрібно орієнтовно 20 – 21 т молока незбираного (залежно від жирності), то за використання виробничої потужності на 70 % собівартість 1 т масла зростає на 1158 і 1215,9 грн [(192,9 - 135) • 20(21)].
Застосування викладеного алгоритму аналізу дає змогу більш обгрунтовано планувати рівень собівартості кінцевої продукції заводу, передбачити зміни її рівня залежно від стану розвитку сировинної бази та прогнозувати прибутковість виробництва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування і використання виробничої потужності переробних підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
