В сільському господарстві України встановлена така тарифна сітка:
| Тарифні розряди | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
| Тарифні коефіцієнти | 1 | 1,09 | 1,2 | 1,35 | 1,55 | 1,8 |
У переробній промисловості, зокрема в молочній, застосовується шестирозрядна тарифна сітка:
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
| Тарифні коефіцієнти | 1 | 1,1 | 1,3 | 1,6 | 1,8 | 2,0 |
Тарифний коефіцієнт – числова міра, що характеризує ступінь складності праці робітників, які виконують роботи, що тарифікуються за певним розрядом. Найпростіші роботи тарифікуються за першим розрядом (це найменший тарифний коефіцієнт), а найскладніші – останнім, шостим або восьмим.
Тарифна ставка – це абсолютний розмір заробітної плати в грошовій формі за одиницю робочого часу, визначений згідно з встановленим державою мінімальним розміром заробітної плати.
Отже, тарифна ставка не може бути меншою від встановленої державою мінімальної заробітної плати за виконану норму робочого часу. Найменша тарифна ставка встановлюється для першого розряду. Тарифні ставки наступних розрядів будуть більшими від тарифної ставки першого розряду на величину їх тарифних коефіцієнтів.
Конкретний розмір заробітної плати працівників визначається за допомогою прийнятих на підприємстві форм і систем оплати праці. Перш ніж перейти до їх розгляду, треба знати, що оплата праці має два складники: основна заробітна плата і додаткова оплата праці.
Основна заробітна плата визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами, передбаченими чинним законодавством. Її рівень залежить від конкретних результатів праці працівника.
Додаткова оплата праці тісно пов'язана з кінцевими результатами діяльності підприємства: чим ліпші вони, тим за однакових інших умов може бути більшою додаткова оплата у вигляді премій, різних надбавок і доплат, не передбачених законодавством, виплат із фонду матеріального заохочення на кожну зароблену працівниками гривню їх основної заробітної плати за результатами господарського року тощо.
Є дві форми оплати праці: відрядна і погодинна, кожна з яких включає кілька систем оплати праці (рис. 9.3).
Рис. 9.3. Форми і системи оплати праці
Відрядна та погодинна форми оплати праці базуються на тарифній системі та вимірниках результатів (витрат) праці: кількість виробленої продукції (надання послуг) відповідної якості або кількість годин (днів) роботи працівника на підприємстві.
За відрядної форми оплата праці працівників здійснюється за виконання ними роботи відповідної складності. Безпосередній розрахунок розміру оплати праці проводиться за нормами і розцінками, встановленими на підставі тарифного розряду працівника.
Застосування цієї форми оплати праці доцільне тоді, коли встановлені обґрунтовані норми виробітку, налагоджений облік виконання робіт, а також коли є можливість визначити обсяг та якість роботи, що безпосередньо виконаний конкретним працівником.
За погодинної форми оплата праці працівників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками. Для визначення розміру погодинної оплати враховується відпрацьований час і рівень кваліфікації (останній визначається тарифним розрядом).
Ця форма заробітної плати застосовується тоді, коли відповідні роботи не піддаються нормуванню або коли його здійснювати недоцільно через специфіку роботи, наприклад, контроль за якістю продукції. З розвитком автоматизації виробництва і застосування новітніх технологій погодинна форма оплати праці набуває все більшого застосування і на багатьох виробництвах стала домінуючою. Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців є також погодинною у формі посадових окладів.
Відрядна форма оплати праці охоплює кілька систем оплати (див. рис. 9.3). За прямої відрядної системи заробіток працівника залежить від його особистого виробітку і визначається як добуток кількості одиниць виробленої продукції на розцінку за одиницю продукції (остання розраховується як частка від ділення погодинної тарифної ставки на норму виробітку).
Непряма відрядна система оплати застосовується для оплати праці тих категорій допоміжних робітників, працю яких неможливо нормувати, що викликано специфікою виконуваних ними робіт (наладчики, ремонтники та ін.). Заробіток таких робітників залежить від результатів праці тих працівників, яких вони обслуговують. Визначається такий заробіток як добуток погодинної тарифної ставки на відпрацьовану кількість годин таким робітником і на коефіцієнт виконання норм виробітку всіма обслуговуваними ним працівниками.
За відрядно-преміальної системи заробіток працівника визначається як за прямої відрядної системи плюс премія за досягнення наперед обумовлених результатів.
За відрядно-прогресивної системи заробіток працівника визначається за двома розцінками: у межах встановленої норми – за звичайними відрядними розцінками, а за роботу понад норму – за підвищеними розцінками, які можуть бути диференційованими залежно від ступеня виконання завдання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основи мотивації та оплати праці“ на сторінці 2. Приємного читання.
