Усі фактори, що впливають на рівень продуктивності праці, за характером дії на цей показник можна об'єднати в три групи. До першої групи належать фактори, що сприяють збільшенню виробництва продукції, до другої – скороченню затрат живої праці, до третьої – соціально-економічні фактори, що спонукають працівників до кращої праці.
Збільшення виробництва продукції досягається завдяки підвищенню культури землеробства, запровадженню нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, ліпших порід і ліній тварин, раціональної хімізації виробництва і меліорації землі, зміцненню кормової бази тощо.
Серед другої групи факторів важливе значення мають такі, як запровадження нових технологій і способів обробітку ґрунту, раціональної організації праці і виробничих процесів, досягнення обґрунтованої спеціалізації виробництва й ефективного співвідношення між основними та допоміжними галузями.
Але найбільш радикальним фактором, що впливає на скорочення затрат живої праці, є заміна її капіталом. Результатом такої заміни є механізація й автоматизація виробництва, завдяки чому не лише підвищується продуктивність праці, а й зростає прибутковість підприємств. Складність і важливість цього питання вимагають детальнішого його розгляду (див. параграф 9.7).
Серед третьої групи факторів підвищення продуктивності праці особливу роль відіграють такі, як підвищення кваліфікації працівників і рівня їх матеріальної заінтересованості, моральне стимулювання кращої праці.
Працівники з вищою кваліфікацією швидше й якісніше виконують свої функції. Тому раціональна організація навчання кадрів є важливою умовою зміцнення економіки підприємств. Це тим більш важливо, що заміна живої праці капіталом, перехід до використання більш продуктивних машин і знарядь вимагає для їх експлуатації більш кваліфікованих працівників з іншим рівнем матеріального стимулювання: успіх досягається лише тоді, коли кожний працівник буде чітко розуміти, що, коли, чому і як йому потрібно робити, а також яка матеріальна винагорода його очікує.
Значна частина наведених факторів підвищення продуктивності праці в сільському господарстві стосується і переробних підприємств, наприклад, впровадження нових технологій, заміна живої праці капіталом, підвищення кваліфікації працівників, їх матеріальне і моральне стимулювання.
До притаманних переробному виробництву факторів підвищення продуктивності праці належить зміна номенклатури й асортименту продукції, використання економічних видів сировини і матеріалів, збільшення реального фонду робочого часу та поліпшення ергономічних характеристик праці, подовження робочого періоду на підприємствах із сезонним виробництвом, диверсифікація виробництва, запобігання внутрішньозмінним простоям і деякі інші.
Важливим соціальним фактором підвищення продуктивності праці в аграрних і переробних підприємствах є взаємовідносини між управлінським апаратом (менеджерами) і виконавцями, роботодавцями і виконавцями. Менеджери повинні турбуватися про працівників, прислуховуватися до їх порад щодо поліпшення організації виробництва, вдосконалення його технічної бази, об'єктивно оцінювати роботу кожного члена трудового колективу. Етика взаємовідносин між керівниками і підлеглими вимагає взаємоповаги. Менеджери повинні спокійно реагувати на помилки виконавців, виправляти їх, не роблячи зауважень винним у присутності інших працівників.
Значного підвищення продуктивності праці можна досягти завдяки запровадженню наукової організації праці, коли досягається найбільш раціональне виконання трудового процесу.
Заміна живої праці капіталом
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз продуктивності праці та фактори її підвищення“ на сторінці 2. Приємного читання.
