де – чисельність вибулих працівників протягом року;
– чисельність працівників на початок року.
За допомогою цих коефіцієнтів можна визначити темп зміни чисельності працівників на підприємств Т3 і коефіцієнт валового обороту робочої сили , а саме:
Будь-яке підприємство має бути заінтересоване в збереженні стабільності трудового колективу, оскільки завдяки цьому досягається за інших однакових умов вищий рівень продуктивності праці. А це означає, що бажаною тенденцією зміни абсолютного рівня даних показників є тенденція до їх зниження.
Якщо, скажімо, коефіцієнт валового обороту робочої сили зростає, то це означає, що на підприємстві посилюється плинність персоналу, створюються умови до погіршення використання робочої сили. Проте сказане не означає, що підприємства штучно мають знижувати показник динаміки робочої сили. Існує чимало випадків, коли підприємство заінтересоване в найнятті більш кваліфікованих працівників, працівників нових професій, високопрофесійних спеціалістів. У таких випадках зростатиме коефіцієнт найму, і це цілком виправдано.
Даний приклад засвідчує, що показники динаміки робочої сили повинні бути детально проаналізовані, насамперед з погляду з'ясування причин, що зумовили зміну їх абсолютної величини.
На підприємствах важливо обчислювати й аналізувати і такий показник, як ступінь відданості персоналу підприємству. Розраховується він діленням загальної суми років роботи на даному підприємстві штатних працівників спискового складу на річну середньооблікову чисельність цих працівників. Цей показник характеризує середній стаж роботи працівників на підприємстві. Із його зростанням створюються передумови для успішної і стабільної роботи суб'єктів господарювання.
Аналіз раціональності використання персоналу на підприємстві здійснюють і за такими показниками:
Коефіцієнт використання запасу праці. Це важливий для аграрних підприємств коефіцієнт, насамперед для сільськогосподарських виробничих кооперативів. Визначається як частка від ділення фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин у цілому по підприємству на запас праці.
Запас праці обчислюють з урахуванням ефективного річного фонду робочого часу одного працівника, який розраховують так: від 365 днів віднімають 60 вихідних і святкових днів, а також 29 днів відпустки і невиходів на роботу через хворобу. В результаті одержують явочний фонд робочого часу в кількості 276 днів. Множенням цієї кількості днів на середню тривалість робочого дня (6,83 год) обчислюють ефективний річний фонд робочого часу одного працівника – 1885 год. Звідси запас праці можна визначити з виразу
де – чисельність постійних працівників підприємства.
За раціонального використання трудових ресурсів коефіцієнт використання запасу праці може дорівнювати одиниці.
З розглянутим показником тісно пов'язаний і показник трудової активності працівників. Розраховують його діленням відпрацьованих по підприємству постійними працівниками людино-годин на їх кількість. Із зростанням даного показника зростає також коефіцієнт використання запасу праці, і навпаки.
Коефіцієнт (ступінь) виконання норм виробітку як частка від ділення фактичного обсягу виконаних робіт (виробленої продукції) на змінну норму виробітку. Його розраховують по окремих технологічних операціях, і він достатньо повно характеризує ступінь раціонального використання робочої сили за умови забезпечення необхідної якості виконуваних робіт.
Якщо даний показник дорівнює одиниці або більший за неї, то це свідчить про раціональне використання на підприємстві персоналу. Різниця між коефіцієнтом виконання норм виробітку та одиницею, помножена на 100 свідчить, наскільки відсотків перевиконуються (знак "+") або не виконуються (знак "–") норми виробітку на окремій технологічній операції або в цілому за їх сукупністю.
Ступінь виконання норм виробітку значною мірою залежить від коефіцієнта використання робочого часу зміни, що визначається як частка від ділення фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах (7 год). З підвищенням рівня цього показника до науково обгрунтованих меж зростатиме (за інших однакових умов) коефіцієнт виконання норми виробітку, і навпаки.
Для переробних підприємств і АПФ як цілісних підприємств важливе значення має показник ступеня відповідності кваліфікації робітників рівню складності виконуваних ними робіт. Визначається діленням середнього тарифного розряду групи працівників (певного цеху чи технологічного процесу) на середній тарифний розряд робіт, що виконуються. Бажано, щоб цей показник прямував до одиниці.
Для аграрних і переробних підприємств, АПФ необхідною умовою досягнення ліпших результатів господарювання є забезпечення трудової дисципліни персоналу і виконання окремими працівниками норм виробітку (у разі нормування робіт).
Рівень дисципліни розраховується відношенням людино-днів неявок на роботу до загальної кількості відпрацьованих людино-днів по підприємству. В умовах конкуренції робочої сили цей показник поступово втрачає своє значення, але для окремих підприємств з непрестижними і/або мало оплачуваним виробництвом він все ще залишається актуальним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Витрати на оплату праці й показники використання персоналу“ на сторінці 2. Приємного читання.
