• 1. Помісячний розподіл витрат праці у відсотках до річних витрат. На основі календарного графіка робіт визначають плановий помісячний розподіл праці, а за кінцевими результатами року – фактичний. їх порівняння дає можливість реально оцінити хід виробничого процесу і зробити правильні висновки на майбутнє, особливо з погляду визначення потреби в найманій праці і пошуку можливих варіантів комбінації галузей з меншою потребою в робочій силі у пікові періоди.
• 2. Розмах сезонності. Визначається як частка від ділення відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних витрат на відпрацьовані людино- години в місяці мінімальних витрат. Чим більше кількісне значення має цей показник, тим більша сезонність виробництва на підприємстві і тим складніше йому вирішувати виробничі завдання, що стоять перед ним.
• 3. Сезонне навантаження. Цей показник має такий же економічний зміст, що і попередній. Його розраховують діленням відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних витрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин.
Розглянуті показники певною мірою характеризують раціональність використання персоналу. Це пов'язано з тим, що сезонність, як правило, призводить до негативних економічних і соціальних наслідків. Адже значне недовикористання робочої сили спричиняє зниження рівня оплати праці постійних працівників, що є одним із головних чинників плинності кадрів.
З цієї ж причини підприємства недоодержують значні обсяги продукції. За умови пом'якшення негативного впливу сезонності підприємство могло б з такою ж кількістю працівників збільшити масштаби виробництва, що рівноцінно підвищенню продуктивності праці. І нарешті, сезонність породжує специфічні труднощі, пов'язані з наймом тимчасових працівників, які нерідко не мають необхідної кваліфікації і досвіду роботи в сільському господарстві і яких в багатьох випадках в даному регіоні просто не вистачає.
Названі причини зумовлюють необхідність пом'якшення сезонності сільськогосподарського виробництва, що можна здійснити за рахунок ефективної комбінації ряду факторів. Насамперед підприємство може вдосконалювати галузеву структуру сільськогосподарського виробництва за рахунок розширення тваринницьких галузей, що вимагають рівномірних затрат робочого часу протягом року. Не менш важливе значення має добір сортів і культур із різним періодом вегетації, а отже, і з різними строками догляду за посівами та збиранням врожаю.
Особливу роль у пом'якшенні сезонності відіграє впровадження комплексної механізації й автоматизації виробництва. Адже цей процес супроводжується вивільненням працівників ручної праці, що, врешті-решт, зменшує потребу підприємства в найманих тимчасових працівниках, насамперед у періоди збігу сільськогосподарських робіт. Значно пом'якшити сезонність можна завдяки шляховому будівництву, розвитку підсобних промислів і переробних виробництв
На переробних. підприємствах сезонність виробництва може бути визначена за даними помісячного обсягу виробництва продукції в натуральному її виразі за однопродуктового виробництва, або у вартісному виразі – за багатопродуктового.
Показник розмаху сезонності визначається діленням максимального обсягу виробництва, досягнутого в певному місяці року, на місячний мінімальний обсяг виробництва. Коефіцієнт сезонного навантаження розраховується як частка від ділення максимального місячного обсягу виробництва продукції на її середньомісячний обсяг виробництва.
Витрати на оплату праці й показники використання персоналу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забезпеченість підприємств персоналом і визначення потреби у додатковій найманій праці (тимчасових і/або сезонних працівників)“ на сторінці 2. Приємного читання.
