Отже, щоб об'єктивно судити про будову будь-якого ринку, потрібно пам'ятати про неспростовну істину: ринок існує лише тоді, коли крім продавців є й покупці. Тому ринок сільськогосподарської продукції потрібно розглядати не однобічно, а комплексно, тобто як ринок продавців і покупців та як структуроване явище за окремими його сегментами (своя ринкова інфраструктура, різне співвідношення між продавцями і покупцями, свої регуляторні механізми тощо).
Тоді цей ринок, за класифікацією ринків німецького економіста Г. фон Штакельберга, є підстави розглядати як ринок з олігопсонічною будовою (на окремих місцевих ринках навіть монопсонічною будовою) – велика кількість виробників (продавців) і мала кількість покупців.
За такої будови переробні і заготівельні підприємства мають сильну ринкову владу, вони дістають можливість здійснювати у своїх інтересах цінову політику, домагатися вигідніших для себе й інших умов закупівлі сільськогосподарської продукції, вони не несуть або несуть незначні витрати при заміні одних продавців на інших.
Для олігопсонічної та монопсонічної будови сільськогосподарських ринків притаманна негативна з погляду сільськогосподарських товаровиробників тенденція до зниження їх частки (вартості сільськогосподарської продукції) у роздрібній ціні продовольчих товарів. Ця тенденція реально виявляється в довгостроковому періоді, причому вказана частка є тим меншою, чим більше є відокремлених стадій переробки і руху сільськогосподарської сировини на шляху до одержання продукції кінцевого споживання, і навпаки.
У зв'язку з цим актуальним постає питання будови ринку сільськогосподарської продукції і продовольства за якісним критерієм – наявності проміжних ланок між товаровиробником і кінцевим споживачем. Відповідно до вимог цього критерію будова ринку може бути поліцентричною або біполяризованою.
Для поліцентричної будови ринку характерна надмірна кількість операторів (учасників), які послідовно займають свою нішу на шляху руху сировини від сільськогосподарського товаровиробника (перша ланка єдиного технологічного ланцюга) до кінцевого споживача (остання ланка).
Чим більше операторів-посередників (ланок) у такому ланцюгу, тим меншою стає частка сільськогосподарських товаровиробників у ціні кінцевого продукту, а отже, зменшуються їх доходи на кожну одиницю реалізованої ними продукції. Тому поліцентрична будова ринку є неприйнятною для ринку сільськогосподарської продукції.
Потребам аграріїв найбільше відповідає його біполяризована будова. За такої будови на шляху руху сільськогосподарської сировини від виробника до стадії безпосереднього виготовлення з неї продовольства і його реалізації кінцевому споживачеві розміщується значно менша порівняно з поліцентричною будовою кількість юридично відокремлених ланок, які претендують на частку доходу від реалізації кінцевого продукту ("пирога") за рахунок зменшення частки доходу сільськогосподарського товаровиробника.
Наближеною до ідеальної є така біполяризована будова ринку, для якої притаманні лише два оператори: первинний виробник, що формує пропонування, і кінцевий споживач, що формує попит. Проте в реальному аграрному ринковому середовищі досягти такої будови часто стає неможливим через необхідність проходження сільськогосподарською сировиною низки виробничих стадій на шляху до кінцевого споживача. Такі стадії є відокремленими і виступають самостійними операторами ринку.
Скажімо, виробник зерна продає зерно борошномельним підприємствам, які виготовлене борошно продають хлібозаводам, а хлібозаводи – готовий продукт – хліб і хлібобулочні вироби, продають підприємствам роздрібної торгівлі, а ті – реалізують його споживачам. У цьому ланцюзі є чотири самостійні оператори, не включаючи споживачів, кожний з яких заінтересований одержати прибуток від своєї діяльності.
Якби між цими ланками (операторами) не було посередників, то така будова ринку набувала б ознак атомізованої. Вона є достатньо прийнятною для споживача, хоча він взаємодіє лише з останньою ланкою – роздрібною торгівлею, а тому не в змозі впливати на решту проміжних ланок, не кажучи вже про первинного виробника. Поява посередників між цими операторами перетворює атомізовану будову ринку на поліцентричну.
Узагальнюючи сказане, наголосимо, що олігопсонічна і монопсонічна будова ринку сільськогосподарської продукції породжує тенденцію до зниження частки сільськогосподарських товаровиробників у роздрібних цінах продуктів переробки. За однакових інших умов ця часка буде тим меншою, чим більше стадій переробки вимагає сільськогосподарська сировина на шляху до одержання кінцевої для споживача продукції.
Олігопсонічна {монопсонічна) будова ринку сільськогосподарської продукції є об'єктивним породженням суспільного поділу праці. Вона не може бути істотно змінена, а отже, й надалі залишатиметься потенційно здатною породжувати ціновий диктат підприємств ІН сфери АПК, різних посередників (трейдерів). Тому ситуацію на ринку сільськогосподарської продукції можна до відомого ступеня змінити на користь сільськогосподарських товаровиробників, коли олігопсонічна будова цього ринку буде поєднуватися з біполяризованою чи атономічною.
Досягти цього можна на основі вертикальної агропромислової інтеграції, що будується на основі єдиної власності, коли всі або більшість ланок єдиного технологічного ланцюга мають єдиного власника. (Детальніше про це йтиметься в темі 21.)
Завершену форму біполяризована будова ринку набуває тоді, коли інтегратор – переробне підприємство не лише поєднаний відносинами власності з сільськогосподарським виробництвом, а й розвиває власну торговельну мережу. За цих умов знижуються ринкові ризики, стабілізується цінова кон'юнктура, зростає соціальна орієнтація агробізнесу.
Проте такий шлях переходу до біполяризованої будови ринку сільськогосподарської продукції не вирішує проблеми в цілому, бо торкається лише певного сегмента великомасштабного виробництва, тоді як у сільському господарстві є тисячі дрібних і середніх товаровиробників.
Таким чином, нагальним питанням є розвиток інфраструктури аграрного ринку, яка б функціонувала в інтересах усіх аграріїв незалежно від їх організаційної форми і розміру ведення аграрного бізнесу.
Перш ніж розглянути це питання, для повної характеристики аграрного ринку важливо наголосити й на тій обставині, що ринок матеріальних ресурсів для села за кількісним критерієм є ринком олігополії ("багато покупців – мало продавців"), інколи навіть ринком монополії. У зв'язку з цим сільськогосподарські товаровиробники нерідко залишаються в економічному програші через істотну ринкову владу підприємств І сфери АПК – виробників матеріально- технічних ресурсів.
Ринок продовольства по багатьох продовольчих товарах також є ринком олігополії. Його утворюють переробні підприємства через власну роздрібну й оптову торгівлю, супермаркети (підприємства роздрібної торгівлі) і споживачі.
Сільське господарство перебуває ніби в лещатах ринків, що його оточують, з мінімальними можливостями обстоювання своїх економічних інтересів. Адже переробні підприємства – виробники продовольчих товарів не можуть істотно вплинути на роздрібні ціни, бо їх рівень обмежується купівельною спроможністю населення, і тому своє економічне благополуччя вони вирішують переважно за рахунок сільськогосподарських товаровиробників.
Інфраструктура аграрного ринку
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. РИНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ І ПРОДОВОЛЬСТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
