Серед заходів з відновлення платоспроможності боржника, що відображаються в плані санації, можуть бути реструктуризація (реорганізація) підприємства, перепрофілювання виробництва і відмова від збиткових виробництв, відстрочка і/або розстрочка платежів, списання (прощення) боргів, продаж частини майна, ліквідація дебіторської заборгованості, зобов'язання інвестора про погашення боргу боржника або його частини, продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, відчуження майна та погашення зобов'язань боржника шляхом заміщення активів[3], звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації, одержання кредиту для виплати вихідної допомоги звільненим працівникам.
Санація боржника може здійснюватися і через процедуру заміщення активів, яка відкриває нерідко реальні можливості збереження діяльності підприєм- ства-боржника і повернення боргів кредиторам. Дана процедура передбачає, що відчуження майна здійснюватиметься способом утворення на базі майна боржника господарського товариства. При цьому майно повинно бути розподілено так, аби боржник і новоутворене підприємство були спроможними здійснювати підприємницьку діяльність. Боржник на аукціоні продає акції новоутвореного господарського товариства, і якщо виручених коштів достатньо для задоволення вимог кредиторів, то справа про банкрутство припиняється господарським судом. Якщо ж виручених коштів недостатньо для покриття боргів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду. Відмова від її укладання означатиме, що господарський суд відкриватиме процедуру ліквідації боржника.
Інвестори можуть набувати прав власності на майно боржника за умови виконання ними зобов'язань згідно з планом санації. Якщо комітет кредиторів схвалив план санації, то останній подається на затвердження господарського суду. В іншому разі комітет кредиторів звертається до цього органу з клопотанням про призначення іншого керуючого санацією або ж про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Після затвердження господарським судом плану санації, керуючий санацією здійснює передбачені планом заходи. За умови їх практичної реалізації він складає звіт і подає його на затвердження в господарський суд. Таке затвердження є підставою для винесення вказаним судом ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.
Важливо наголосити, що з метою відновлення платоспроможності боржника може бути передбачене збільшення його статутного капіталу в розмірі, встановленому планом санації. Емісія акцій і облігацій акціонерного товариства- боржника здійснюється виключно для переведення зобов'язань товариства у цінні папери.
На основі викладеного можна зробити висновок, що вітчизняне законодавство про банкрутство, як і законодавство розвинутих країн, надає пріоритетність санації над ліквідацією підприємства. І це не випадково. Для кредиторів частіше всього невигідно закінчувати справу про банкрутство ліквідацією боржника. З міжнародної практики відомо, що кошти, отримані в результаті ліквідації підприємства-боржника, коливаються в більшості випадків у межах 30 % від вимог кредиторів. Отже, є велика ймовірність того, що такі вимоги можуть бути не повністю або ж цілком не задоволеними. І це підтверджується вітчизняною дійсністю, коли за останні роки кошти від ліквідації підприємств-банкрутів нерідко покривали лише незначний відсоток їх боргових зобов'язань.
За умови відмови господарського суду в затвердженні звіту керуючого санацією або ж неподання такого звіту в установлений строк господарський суд за клопотанням комітету кредиторів приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру, термін якої не може перевищувати 12 місяців.
Ліквідація боржника означає припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності (банкрута) після закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється його будь-яка діяльність і нарахування штрафів, пені, відсотків та інших економічних санкцій, скасовується арешт на майно боржника. Господарський суд призначає ліквідатора (ним може бути розпорядник майна або керуючий санацією) і членів ліквідаційної комісії.
Ліквідатор виконує повноваження керівника банкрута, виконує всі процедури, пов'язані зі збереженням і розпорядженням майном, здійсненням його вартісної оцінки тощо. Він організовує повернення дебіторської заборгованості і формує ліквідаційну масу. До її складу включають всі види майна і майнових прав банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, а також виявлені в ході її здійснення.
На аукціоні здійснюється продаж основних засобів, відокремлених підрозділів, необоротних активів, дебіторської заборгованості. Ліквідатор може здійснювати продаж майна, що включене до ліквідаційної маси, і безпосередньо юридичній або фізичній особі.
Кошти від продажу майна використовуються для задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим і звільненим працівникам, інші соціальні виплати; вимоги, забезпечені заставою; виплати вихідної допомоги звільненим працівникам; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії;
у другу чергу – вимоги, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед його працівниками, внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язань і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування;
у третю чергу – вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
у четверту чергу – вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
у п'яту чергу – вимоги до повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства, вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією в розмірі 5 % обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна тощо), які перебували у третіх осіб; вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору в розмірі 3 % обсягу погашення вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню (конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечене заставою майна боржника);
у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.
При задоволенні претензій кредиторів витримуються такі правила: 1) вимоги кожної наступної черги задовольняються лише тоді, коли забезпечується повне задоволення претензій попередньої; 2) у разі недостатності коштів від продажу майна банкрута для повного задоволення вимог кредиторів наступної черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог кожного кредитора даної черги; 3) вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Після затвердження господарським судом звіту ліквідатора, цей орган виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Банкрутство підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
