де – відношення операційного прибутку до короткострокових зобов'язань;
– частка від ділення оборотних активів на сумарні зобов'язання підприємства;
– короткострокові зобов'язання поділені на активи;
– виручка від реалізації поділена на активи.
Якщо Z < 0,2 – існує ймовірність банкрутства підприємства; Z = 0,2 - 0,3 – зона невизначеності; Z > 0,3 – підприємство має довгострокові перспективи розвитку.
Модель Спрингейта:
де А – відношення робочого (власного) оборотного капіталу до загальної вартості активів; В – відношення оподатковуваного прибутку і відсотків до активів; С – відношення оподатковуваного прибутку до короткотермінової заборгованості; D – відношення обсягу кредиту до загальної вартості активів. У разі коли Z < 0,862, то підприємство розглядається як потенційний банкрут, а за умови, що Z > 0,862 – стан підприємства стійкий.
Модель Депалена побудована за такими показниками, як коефіцієнт обороту запасів, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт фінансового левериджу, рентабельність активів.
Відомі також моделі Р. Ліса, М. Фулмера та ін. Скажімо, модель Фулмера побудована за дев'ятьма показниками, серед яких є і такі специфічні, як натуральний логарифм від суми матеріальних активів, відношення грошової виручки до повної заборгованості, відношення оборотних активів до повної заборгованості.
Вітчизняними вченими за останні роки за допомогою згадуваного дискримінантного аналізу також побудовані моделі оцінювання ймовірності неплатоспроможності і банкрутства підприємств, що більш адекватно відображають специфіку економічного середовища, в якому вони функціонують. Адже очевидно, що формальне застосування Z-критерію Альтмана чи моделей інших згадуваних учених для прогнозу й оцінки стану платоспроможності вітчизняних підприємств, особливо аграрних, було б некоректним, оскільки коефіцієнти при фінансово-економічних показниках розраховувалися в іншому ринковому середовищі і для інших типів підприємств. Тому моделі Альтмана та інших дослідників мають лише пізнавально-методичне значення з точки зору вибору математичного апарату (дискримінантний аналіз) і вибору фінансово-економічних показників.
На основі узагальнення напрацювань вітчизняних учених з даного питання Міністерством фінансів України запропонована така модель:
де – коефіцієнт покриття (ліквідність третього ступеня);
– коефіцієнт фінансової автономії;
– коефіцієнт оборотності вкладеного капіталу (активів); х4 – коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash Flow 1; х5 – коефіцієнт рентабельності активів за Cash Flow 2; х6 – коефіцієнт оборотності позичкового капіталу.
За Z ≤ – 0,55 – фінансовий стан підприємства незадовільний, воно перебуває у фінансовій кризі або криза йому загрожує; за - 0,55 < 0,55 – ситуація невизначеності, однозначного висновку щодо фінансового стану зробити неможливо, потрібні додаткові його дослідження; за Z > 0,55 – фінансовий стан підприємства є задовільним.
Очевидно, більш адекватні моделі оцінки ймовірності неплатоспроможності підприємства можна одержати, якщо вони будуть будуватися в розрізі сукупності підприємств певної галузі: аграрних, молокопереробних, м'ясопереробних, цукрових заводів тощо.
Коли аналіз і оцінка показників економічної безпеки, а також динаміка індикаторів і розрахунковий Z-показник свідчать про неплатоспроможність підприємства, то необхідне термінове вжиття заходів антикризової діяльності, спрямованих на усунення кризових процесів і недопущення його банкрутства.
Найбільш радикальними заходами такої діяльності є санація підприємства- боржника ще до порушення справи про банкрутство, проведення якої передбачене Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (нова редакція 2012 р.).
Така санація трактується зазначеним Законом як система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник підприємства (учасник, акціонер), власник його майна, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству такого підприємства шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, фінансово-економічних та правових заходів.
Зазначеними особами (засновниками, учасниками, акціонерами, кредиторами та ін.) для запобігання банкрутству підприємства може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів, єдиного соціального внеску та відновлення платоспроможності.
Ініціювати процедуру такої санації може саме підприємство або кредитор. Санація здійснюється за розробленим планом, який має бути узгоджений з усіма забезпеченими кредиторами, якими наданий кредит під заставу, і затверджений загальними зборами кредиторів.
У плані санації можуть бути передбачені такі кардинальні заходи антикризової діяльності, як реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, продаж частини майна боржника, ліквідація дебіторської заборгованості та ін.
Термін досудової санації не може перевищувати 12 міс. з дня затвердження господарським судом плану санації. Якщо за зазначений термін план санації щодо відновлення платоспроможності боржника не виконано, тоді господарським судом щодо такого підприємства може бути застосована процедура банкрутства.
Банкрутство підприємств
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антикризова діяльність щодо відновлення платоспроможності підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
