• нагляду – контролю підлягають кінцеві результата, а не проміжні, відмова від наскрізного спостереження за роботою працівників;
• винагороди – розмір винагороди залежить не від посади, а від внеску працівника у виконання завдання;
• кваліфікації персоналу – всі працівники працюють як єдиний колектив "спеціалістів зі знаннями";
• створення доданої вартості – персонал компанії, всі види її діяльності спрямовуються на створення доданої вартості;
• управління інформацією – інформація є однаково доступною для всіх співробітників;
• координації – забезпечується через створення постійно оновлюваного інформаційного простору, в якому відбувається обмін інформацією між членами трудового колективу;
• динамічного балансу – підтримується баланс інтересів акціонерів і всіх заінтересованих сторін (стейкхолдерів) – персоналу, споживачів, постачальників;
• організації виконання завдань – робота здійснюється через проекти (процеси) і виконується членами команди, що формується за критерієм їхнього досвіду в розв'язанні поставлених завдань;
• архітектоніки – топ-менеджер формує таку структуру, яка б сприяла створенню самостійних команд;
• орієнтації на стратегію – управління орієнтоване на задоволення інтересів споживачів;
• командної єдності – формування команд лідерами здійснюється з орієнтацією на залучення до їх складу кваліфікованих працівників, спроможних досягти поставлених цілей;
• комунікації – на засадах мінімізації формальних зустрічей і домінування швидких і конкретних зв'язків;
• влади – повноваження з розподілу ресурсів надаються тим, хто приймає ефективніші рішення, тому за потреби вони переглядаються;
• тривалості циклу – прийняття рішень про розподіл ресурсів здійснюється у межах маркетингового року, а не календарного, що більше відповідає вимогам реального відображення подій у часі;
• контролю – здійснюється через систему зворотного зв'язку і систему мотивації;
• управління конфліктами – конфлікти компанії із заінтересованими сторонами (стейкхолдерами) вирішує вище керівництво, залучення третьої сторони – виняток;
• управління можливостями (потенціалом) – орієнтоване на можливості, які на глобальному ринку швидко змінюються, а меншою мірою – на подолання інертності в компанії;
• рамкових обмежень – рамки організації обмежені, але постійно змінюються.
Висока ефективність управління й очікувані результати трансформації підприємств досягаються за умови впровадження всієї системи зазначених принципів. Часткове їх впровадження (не всіх принципів), а також неповнота впровадження істотно знижує результативність діяльності суб'єктів господарювання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Трансформація підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
