За збереження приблизно того самого характеру розподілу вкладів галузей у формування товарної продукції, але за умови збільшення кількості галузей коефіцієнт диверсифікації зростає.
Так, збільшення галузей з 6 до 8 зумовило зростання показника Кдз у першому варіанті з 0,822 до 0,872, а за десяти галузей – до 0,887. Така ж тенденція характерна і для інших варіантів.
Очевидно, що за неістотних змін у розподілі між галузями вкладу у формування товарної продукції збільшення кількості товарних галузей на одну галузь приводить до зростання коефіцієнта диверсифікації до 10 %. Цей відсоток буде більшим, якщо в умовах зростання кількості галузей відбувається водночас зосередження виробництва на невеликій кількості галузей, і навпаки.
Важливо, що коефіцієнт диверсифікації чутливий і до зміни співвідношення галузей за однієї і тієї ж їх кількості на підприємстві. Наприклад, за шести товарних галузей Кдз зменшується з 0,822 у варіанті співвідношення 1а до 0,640 у варіанті 4а; за восьми галузей – з 0,872 до 0,731 і за десяти галузей – з 0,887 до 0,766.
Зрозуміло, що така чутливість викликана різним ступенем концентрації галузей. З її підвищенням коефіцієнт диверсифікації зменшується, оскільки більшість галузей у такому разі не відіграють більш-менш істотної ролі у формуванні грошового доходу підприємства.
Разом з тим із підвищенням рівня зосередження галузей зростає і ризик втрати підприємством фінансової стабільності. Адже в підприємствах, в яких одна – три галузі займають домінуюче становище у формуванні їх грошового доходу, за несприятливої кон'юнктури ринку на продукцію цих галузей можуть зазнати істотних збитків і навіть опинитися на межі банкрутства.
На противагу цьому в підприємствах з більш-менш рівномірним розподілом вкладу окремих галузей в їх грошовий дохід така ситуація виключається.
Щоб наближено розрахувати ступінь зростання ризику від підвищення зосередження галузей доцільно визначити третій показник диверсифікації, використовуючи також формулу коефіцієнта зосередження галузей, але при цьому ранжирований ряд галузей будується не за спадним, а за зростаючим принципом, коли галузі, що займає найменшу частку в структурі товарної продукції, присвоюється перший номер, а з найбільшоючасткою – останній відповідно до кількості галузей. Рівень цього показниканаведено в колонці 7 табл. 22.4.
Як бачимо, коефіцієнтвід першого до четвертого варіанта зростає, оскільки в ньому підсилюється вагомість тих галузей, які займають більшу частку в структурі товарної продукції. Наближене зростання ризику відпідвищення ступеня зосередження галузей можна визначити з виразу
У графі 9 табл. 22.4 наведено значення цього показника. Як бачимо, за першого варіанта з більш-менш рівномірним розподілом вкладу галузей показник наближеного ризику має невелике значення. Але він істотно зростає з підвищенням ступеня зосередження галузей. Скажімо, у четвертому варіанті, де цей ступінь найвищий, має місце і найвища ризикованість дестабілізації фінансового стану підприємств і наближено вона становить від 120,5 % у підваріанті 4в до 139,2 – у підваріанті 4а.
Отже, аграрні підприємства при розробці стратегії виробничої діяльності повинні враховувати не тільки плюси і мінуси диверсифікації виробництва, а й співвідношення галузей і тісно пов'язаний із ним ризик порушення фінансової стабільності.
При дослідженні процесу диверсифікації важливим питанням є виявлення їх впливу на ефективність діяльності підприємств. За дослідженнями багатьох учених одержані суперечливі результати: спостерігається в одних випадках як позитивний вплив диверсифікації на економіку підприємств порівняно з їх моногалузевими конкурентами, так і негативний вплив, або ж він помітно не простежувався.
Отже, ефективність диверсифікації очевидно залежить від низки факторів, які можуть вплинути на її кінцеву результативність. Тому підприємства, приймаючи рішення щодо диверсифікації діяльності, повинні враховувати всі важливі фактори впливу на розвиток їх економіки в даному часовому проміжку з урахуванням можливих змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі їх функціонування.
Для оцінки ситуацій щодо впливу диверсифікації на економіку підприємств може бути використаний відомий матричний підхід, відповідно до якого будується матриця "Прибутковість – Диверсифікація". Як результативний показник може бути використаний показник рентабельності авансованого капіталу, а як факторний – коефіцієнт диверсифікації, розрахований на основі формули Херфінделя – Хіршмана чи формули коефіцієнта зосередження галузі. Зазначена матриця матиме такий вигляд:
Рис. 22.2. Матриця "Прибутковість – Диверсифікація"
Дана матриця відображає чотири основні ситуації, в одній з яких може опиниться підприємство залежно від його фінансово-економічного стану, характеру основного виду діяльності, конкурентних переваг, вибраного напряму диверсифікації.
Перший квадрант характеризує ситуацію, коли підприємство високорентабельне, розвиває один вид діяльності, виробляючи конкурентоспроможну за якістю і ціною продукцію. В цьому випадку диверсифікація може не принести додаткової економічної вигоди, бо вимагатиме додаткових вкладень і в придбання матеріальних ресурсів, і в запровадження нових технологій, що зменшуватиме фінансові можливості для розвитку основного виробництва. Враховуючи також ускладнення управління диверсифікованим виробництвом і необхідність підготовки персоналу, є підстави для висновку про недоцільність її здійснення на такому підприємстві.
Другий квадрант описує ситуацію, за якої для підприємства притаманний високий рівень диверсифікації і водночас досягається й висока рентабельність авансованого капіталу (активу). Оскільки диверсифікація зменшує фінансові ризик і орієнтована на збільшення прибутковості діяльності, то підприємству доцільно й надалі розвивати диверсифіковане виробництво, оскільки воно продемонструвало свої переваги, втілені у високій його ефективності.
За третьої ситуації, коли рентабельність знижується і вжиті заходи щодо активізації основного виробництва не призвели до бажаного результату, підприємству доцільно здійснити диверсифікацію в інші сфери діяльності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика визначення рівня диверсифікації та оцінка ситуацій щодо її впливу на економіку підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
