У тому разі, коли аграрне підприємство починає розвивати нові для себе сільськогосподарські галузі, таку галузеву диверсифікацію можна назвати горизонтальною (вузькоспекторною). Наприклад, на підприємстві раніше не займалися вівчарством, але завдяки поліпшенню кон'юнктури ринку і зростанню цін на вовну тут стали розвивати цю галузь з метою одержання додаткового доходу. В аграрних підприємствах вівчарство, як і будь-яка інша галузь рослинництва і тваринництва, належить до основного виробництва. Тому виправдано горизонтальну диверсифікацію розглядати як диверсифікацію цього виробництва.
Можна виділити горизонтально інтегровану і горизонтально неінтегровану диверсифікацію.
Горизонтально інтегрована – це така диверсифікація, за якої сільськогосподарська продукція однієї галузі може бути використана на виробниче споживання в інших сільськогосподарських галузях. Наприклад, фуражне зерно як продукція галузі зерновиробництва може бути реалізоване різним споживачам за межі підприємства або ж використане як концентрований корм у відповідних галузях тваринництва. Це ж стосується інших видів кормів, наприклад, сіна.
Горизонтально неінтегрована диверсифікація має місце тоді, коли сільськогосподарські галузі стосовно одна до одної діють автономно.,
Аграрні підприємства, крім сільськогосподарських галузей, часто розвивають і промислові галузі (виробництва). За характером такі виробництва можуть істотно відрізнятися одні від одних. Проте за критерієм цільового призначення кінцевого продукту промислових галузей їх можна об'єднати в дві групи.
Перша група – галузі, які переробляють сільськогосподарську сировину. Отриманий від такого виробництва кінцевий продукт – продовольство, реалізується населенню через роздрібну торгівлю. Як бачимо, ці галузі технологічно поєднані із сільським господарством, але це поєднання перебуває за межами стадії безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції.
Таку галузеву диверсифікацію можна назвати вертикально інтегрованою. Скажімо, підприємство може побудувати забійний і м'ясопереробний цехи і виробляти ковбасні вироби, побудувати млин і виробляти борошно, крупи, побудувати олійницю і т. д.
Друга група – це галузі, які за межами стадії виробництва сільськогосподарської продукції зовсім технологічно не пов'язані з таким виробництвом. Наприклад, підприємство може виробляти стінові матеріали, пиломатеріали, відкрити швейний цех, розвивати художні промисли тощо. Таку галузеву диверсифікацію можна назвати вертикально неінтегрованою (багатоспекторною).
Аграрні підприємства, крім галузевої диверсифікації, можуть здійснювати і продуктово-асортиментну диверсифікацію, під якою розуміють розширення на підприємстві асортименту продукції, яка виробляється за єдиною базовою технологією, одними і тими ж засобами виробництва, а також тим самим складом працівників, для яких не вимагається при здійсненні такого розширення набуття нових професійних навичок чи кардинального підвищення кваліфікації.
При цьому нагадаємо, що термін "асортимент продукції" трактується як сукупність різновидів одного і того ж виду продукції (продукції одного найменування), які різняться між собою окремими характеристиками, що мають значення для споживачів. Прикладом продуктово-асортиментної диверсифікації може бути виробництво ковбасним цехом нових для підприємства сортів ковбас, молоко- продуктовим цехом – нових видів молокопродуктів, хлібопекарським цехом – різних хлібобулочних виробів та ін.
Слід зазначити, що підприємства можуть вдаватися до поглибленого розширення асортименту продукції, наприклад, виробляти кілька сортів варених, копчених чи напівкопчених ковбас. Таке поглиблення продуктово-асортиментної диверсифікації прийнято називати диференціацією товару.
Продуктово-асортиментна диверсифікація на аграрних підприємствах може мати два різновиди: класична і специфічна.
Класична продуктово-асортиментна диверсифікація – це така продуктово-асортиментна диверсифікація, яка здійснюється в межах певної номенклатури продукції.
Особливістю сільськогосподарського виробництва також є те, що продуктово-асортиментна диверсифікація може здійснюватись у межах його окремих галузей. Скажімо, кінцевим продуктом галузі зерновиробництва є зерно. Проте підприємство може диверсифікувати цю галузь, вирощуючи більш широкий, ніж раніше набір зернових і зернобобових культур і завдяки цьому отримувати зерно з різними споживчими характеристиками, що і зумовлює його неоднакове цільове призначення. Таку продуктово-асортименту диверсифікацію можна назвати специфічною, характерною лише для аграрних підприємств.
Продумана продуктово-асортиментна диверсифікація справляє істотний вплив на економіку підприємства, адже для її здійснення потрібно значно менше коштів порівняно з галузевою диверсифікацією, і водночас вона дає змогу підвищити конкурентоспроможність продукції, збільшити її збут завдяки повнішому задоволенню потреб споживачів, здійснювати гнучкішу цінову політику. В результаті підвищується прибутковість виробництва, зміцнюється позиція підприємства на ринку, зростає його конкурентоспроможність.
Цьому також сприятиме і розвиток органічного виробництва, яке є підстави розглядати як своєрідний напрям диверсифікації основного виробництва, за якого воно набуває істотних для споживачів ознак. Оскільки воно може супроводжуватися виробництвом не одного, а кількох видів органічної продукції, то виправдано є підстави вести мову й про агроекологічну диверсифікацію.
У підприємствах переробної промисловості також можуть бути виокремлені три види диверсифікації: виробнича, фінансова і маркетингова. Скажімо, в олійно-жировій галузі виробнича диверсифікація означає розширення кількості видів продукції і/або асортименту продукції. Підвидами цього виду диверсифікації є номенклатурно-асортиментна диверсифікація та галузева диверсифікація. Перша з них означає виробництво продукції різної номенклатури та асортименту. Розширення їх (номенклатури та асортименту) означатиме здійснення підприємством реальної номенклатурно-асортиментної диверсифікації. В разі коли підприємство здійснюватиме зміну дизайну, упаковки тієї ж продукції, то матиме місце умовна номенклатурно-асортиментна диверсифікація.
Галузева диверсифікація відбувається завдяки розширенню сфери профільної виробничої діяльності підприємства і/або виходу за межі традиційного виробництва. Можна виділити три підвиди галузевої диверсифікації: вертикальна, горизонтальна, конгломератна. Скажімо, на підприємствах олійно- жировій галузі вертикальна диверсифікація має місце тоді, коли виробництво продукції здійснюється за принципом єдиного технологічного ланцюга – від переробки насіння соняшнику, інших олійних культур і виробництва високоякісної олії та її глибокої очистки до виробництва з неї інших продовольчих і непродовольчих товарів: маргарину, майонезу, гірчиці, соламасу, мила господарського і туалетного та ін.
Галузева горизонтальна диверсифікація відповідає сутності поняття "горизонтальна диверсифікація" (див. параграф 19.1). Для підприємств олійно-жирової галузі вона означає здійснення ними виробництва продукції, що технологічно пов'язане з основним виробництвом, але яке орієнтоване на задоволення потреб традиційних споживачів шляхом пропонування їм ширшого кола продуктів харчування, наприклад, ЗАТ "Чумак" виробляє соки, макаронні вироби, ВАТ "Луцьк- Фудз" – овочеві консерви.
Галузева конгломератна диверсифікація не набула поширення на підприємствах олійно-жирової та інших галузей переробної промисловості, хоча окремі форми її вияву мають місце на окремих підприємствах (побутове обслуговування, транспортні роботи, будівельні роботи тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Диверсифікація аграрних і переробних підприємств, її форми і види“ на сторінці 2. Приємного читання.
