Причому економічною концентрацією охоплюються переробні підприємства і чимало аграрних підприємств. У результаті все більше і більше, зокрема переробних підприємств, перестають бути самостійними гравцями на продовольчому ринку, перетворюючись на економічно залежні структури.
Так, за неповними даними, більше 60 цукрових заводів із числа працюючих втратили самостійність і стали дочірніми підприємствами великих компаній- холдингів. Наприклад, до складу компанії "Астарта" (Astarta Holding N-V), зокрема, до її асоційованого ТОВ "Астарта-Київ" входить сім цукрових заводів, у ТОВ "Українська продовольча компанія" – шість заводів, до групи компаній "Дакор" – шість заводів, групи компаній "Мрія" – шість заводів і т. д.
Слід зауважити, що процес економічної концентрації цукрової промисловості й далі продовжує розвиватися. Такі ж тенденції щодо розвитку економічної концентрації характерні й для інших галузей переробної промисловості. Достатньо сказати, що із 30-ти великих олійно-жирових та олійно-екстракційних комбінатів 23 (за неповними даними) стали асоційованими підприємствами і перебувають у складі великих компаній. Наприклад, до ТОВ "Кернел-Трейд" входить гри олійно- екстракційних заводи, до американської компанії "Cargill" – два заводи, до ТОВ "Холдинг зерноторгова компанія "Олсідж-Україна" – два заводи і т. д.
Економічна концентрація здійснюється на фоні експансії іноземного капіталу в переробну промисловість, а тепер і безпосередньо в сільське господарство. Так, на українському ринку вже розширює свою діяльність датська компанія "Trigor Agri", яка придбала 8 аграрних підприємств і 2 елеватори, орендує близько 20 тис. га землі (станом на початок 2010 р.) терміном на 25 років, планує розширити свій агробізнес, значно збільшивши власний "земельний" банк.
Масштабна економічна концентрація, як правило, супроводжується монополізацією окремих товарних ринків. У зв'язку з цим важливо дослідити питання концентрації окремих товарних ринків з точки зору ступеня їх монополізованості. Чим вищий він, тим важче виробникові увійти на даний ринок із власним товаром, тим складніше здійснювати власну цінову політику, і навпаки.
У переробній промисловості у зв'язку із підвищенням рівня концентрації виробництва зростає і ступінь монополізації ринку. Скажімо, на вітчизняному ринку фасованої олії найпотужнішими гравцями є група компаній "Кернел", що володіє портфелем брендів "Щедрий дар", "Стожар", "Чумак Золота", "Чумак Домашня", "Любонька" (продукцію під цими брендами виготовляють ЗАТ "Приколотнянський ОЕЗ", ЗАТ Міловський ЗРО "Стрілецький степ", ЗАТ "Чумак", ЗАТ "Креатив", ЗАТ "ПОЕЗ-Кернел Груп"), ЗАТ "Дніпропетровський ОЕС" (ТМ "Олейна"), ЗАТ "Пологівський ОЕЗ". Частка цих гравців на ринку фасованої олії становила уже в 2009 р. 41,39 і 13 % відповідно.
У світовій практиці рівень концентрації відповідного товарного ринку визначається за кількома показниками: коефіцієнт концентрації, коефіцієнт Херфінделя – Хіршмана, коефіцієнтами Джині і Розенблюта.
Найбільш доступними для розрахунку серед них є коефіцієнт концентрації і коефіцієнт Херфінделя – Хіршмана. Перший з них характеризує частку сукупних продаж певного товару, що припадає на 4, 8, 20, 50 підприємств-лідерів. Існують також рекомендації, щоб таку частку визначати в іншій послідовності, наприклад, 3,6, 10 і т. д.
Так, рівень концентрації ринку за чотиричастковим показником концентрації , визначається за формулою
де – обсяг реалізації продукції відповідного асортименту підприємствами, що займають перші чотири місця в загальному обсязі реалізації цієї продукції по галузі в цілому. За інформацією Л. М. Бутенко, показник
для олії фасованої становив у 2009 р. 0,88; по маргариновій продукції – 0,47, по майонезу – 0,52. Отже, ринок олії фасованої є висококонцентрованим і найбільш монополізованим порівняно з ринками іншої продукції.
Слід зазначити, що даний показник недостатньо чутливий до різних співвідношень часток у ринку між конкурентами. З цієї причини зміна ринкової ситуації може не відобразитись на його величині. Тому для повноти аналізу концентрації виробництва і монополізації ринку доцільно визначати такий показник, як коефіцієнт Херфінделя – Хіршмана ΚXX, використовуючи формулу
де – частка в ринку і-го суб'єкта господарювання; п – кількість суб'єктів господарювання.
За умов чистої монополії даний коефіцієнт дорівнює 1, або 10 тис., коли вказана частка береться у відсотках. Чим більше абсолютне значення даного коефіцієнта, тим монополізованішим є ринок, і навпаки. В умовах мінімальної концентрації значення коефіцієнта становить 1/п, або 10 000/п.
Із методики визначення коефіцієнта Херфінделя – Хіршмана випливає, що в ньому відображаються відмінності між підприємствами в обсягах продажу товару, а також кількість підприємств як суб'єктів даного ринку. Це дає змогу здійснювати аналіз динаміки концентрації ринку товару, визначати її тенденцію і робити більш обгрунтовані висновки щодо перспектив зміцнення позиції підприємством на даному ринку.
Показник Херфінделя – Хіршмана для зазначених видів продукції становив 3384; 1656 і 974, що свідчить про високу інтенсивність конкуренції в олійно- жировій галузі.
Ринок фасованої олії є більш концентрованим і за цим показником, проте ринок маргаринової продукції та майонезу за рівнем монополізованості помінялись місцями. Стало очевидним, що жорсткіша конкуренція відбувається на ринку майонезу.
Диверсифікація аграрних і переробних підприємств, її форми і види
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна концентрація та захист економічної конкуренції“ на сторінці 2. Приємного читання.
