За таких умов співвідношення нормативних витрат для учасників інтеграції становитиме 64,8 : 35,2, або 64,8 % в сукупних витратах учасників становлять витрати аграрних підприємств, і 35,2 % – цукрозаводу (118 800 + 64 465 = 183 265; 118 100 : 183 265 = 0,648, або 64,8 %; 64 465 : 183 265 - 0,352, або 35,2 %). Одержане співвідношення витрат і є пропорціями розподілу грошової виручки від реалізації цукру за 100%-го використання потужності, тобто 64,8 % її спрямовуватиметься аграрним підприємствам і 35,2 % – заводу.
Важливою особливістю даної методики є те, що пропорції розподілу грошової виручки між учасниками інтеграційного процесу можуть змінюватися залежно від ступеня використання виробничої потужності. Ці зміни зумовлюються різною питомою вагою постійних витрат у загальній сумі сукупних витрат аграрних підприємств і переробного підприємства. Залежно від виду сільськогосподарської сировини і типу переробного підприємства (цукрозавод, молокозавод тощо) частка постійних витрат буде різною.
Для того щоб переконатися, як змінюються пропорції розподілу грошової виручки від реалізації кінцевої продукції, припустимо, що в нашому прикладі потужність* заводу використано лише на 50 %, тобто перероблено лише 270 тис. т цукрових буряків і вироблено 33 912 т цукру (270 000 * 0,16 * 0,785 = 33 912).
Нормативні витрати аграрних підприємств згідно з формулою (21.2) становитимуть 35 640 + 270 000 • 154 = 77 220 тис. грн, а нормативні витрати цукрозаводу (формула 21.1) дорівнюватимуть 34 746 + 33 912 • 438,2 = 49805 тис. грн. Сукупні витрати обох партнерів становлять у цьому випадку 77 200 + 49 805 = = 127 005 тис. грн.
Співвідношення витрат учасників інтеграційного процесу буде тепер 60,8 : 39,2. Іншими словами, за цих умов частка заводу в розподілі грошової виручки зростає і буде тим більшою, чим меншим є коефіцієнт використання виробничої потужності, а саме:
| Відсоток використання потужності заводу | Пропорції розподілу кінцевої продукції |
| 100 | 64,8:35,2 |
| 50 | 60,8:39,2 |
| 20 | 56,2:43,8 |
Механізм впливу питомої ваги постійних витрат у сукупних витратах і пропорції розподілу грошової виручки діє в такому режимі, за якого зі зменшенням коефіцієнта використання потужності збільшуватиметься частка відрахувань від грошової виручки по тому учаснику інтеграційного процесу, в якого вища питома вага постійних витрат, і навпаки.
Ця закономірність чітко простежується в нашому прикладі і викликана тим, що питома вага постійних витрат у сукупних витратах заводу вища порівняно з питомою вагою цих витрат у аграрних підприємствах. Якби у виробників сировини цей показник був вищий, то пропорції розподілу змінилися б на їх користь. За однакової частки постійних витрат в обох учасників інтеграційного процесу пропорції розподілу грошової виручки залишатимуться однаковими за будь-якого рівня використання виробничої потужності.
Викладені закономірності в зміні пропорцій розподілу грошової виручки мають принципове значення, оскільки забезпечують однакову окупність сукупних витрат в аграрних і переробних підприємствах незалежно від того, як використовувалася виробнича потужність протягом звітного періоду.
Важливо також, що викладений механізм агропромислової координації, крім зазначеної, має й інші важливі переваги:
• ціна на сільськогосподарську сировину перестає бути яблуком розбрату між аграрними і переробними підприємствами, оскільки потреба в такому економічному інструменті для розрахунків між цими партнерами повністю відпадає;
• учасники інтеграційного процесу стають обопільно зацікавленими в об'єктивному визначенні якості сільськогосподарської сировини. Адже переробні підприємства втрачають будь-який сенс занижувати якість сировини при її прийманні, як це має місце зараз, бо така дія не принесе їм жодної економічної вигоди;
• менш гострою стає проблема різної віддачі вкладень через неоднакову швидкість обороту капіталу в аграрній і агропромисловій сферах. Адже розрахунок з аграрними підприємствами має здійснюватися в міру надходження грошової виручки від реалізації готової продукції, і в цьому плані вони ставляться в однакові умови з переробними підприємствами;
• інтеграційний механізм орієнтований на економію витрат. Ті аграрні та переробні підприємства, які господарюють раціонально і скорочують завдяки цьому витрати, досягаючи їх меншої величини порівняно з нормативними витратами, отримуватимуть більшу економічну вигоду, ніж ті учасники, в яких витрати збігаються або ж перевищують нормативні.
Одним із найбільш складних питань практичного застосування викладеного механізму агропромислової координації є визначення нормативних витрат і пропорцій розподілу грошової виручки від реалізації кінцевої продукції.
Доцільно, щоб цю проблему розв'язували міжпрофесійні спілки, створення яких стало нагальною потребою сьогодення.
Практика свідчить, що результативність вертикальної агропромислової координації значно посилюється, коли вона доповнюється кредитно-договірними відносинами, за яких переробне підприємство кредитує на безвідсотковій основі аграрні підприємства для придбання ними необхідних оборотних засобів. Погашення аграрними підприємствами такого кредиту, за договором, здійснюється в рахунок майбутніх поставок ними переробному підприємству сільськогосподарської сировини.
На таких засадах працює, наприклад, агропромисловий холдинг ВАТ "Ічнянський завод сухого молока і масла". Це підприємство кредитує також на безвідсотковій основі селянські господарства для придбання ними корів, газифікацію будинку, на навчання дітей, присадибне будівництво в рахунок майбутніх поставок молока.
Слід зазначити, що в світовій практиці є приклади успішного розвитку інтеграційних процесів на основі розподілу грошової виручки. Зокрема, у США інтеграція в молокопродуктовому комплексі передбачає такий розподіл грошового доходу від реалізації кінцевої продукції між окремими її учасниками: фермерам – 46,6 %, молокопереробному підприємству – 26,3 % + 1,9 % на відтворення, торгівлі – 21,4 % і на утримання корпоративного органу – 3,82 %.
Цей приклад свідчить про реальну можливість залучення до інтеграційного процесу торговельних підприємств, що надто важливо для врахування економічних інтересів кожного з його учасників, що представляють усі ланки єдиного технологічного ланцюга – від виробника сировини до реалізації готової продукції кінцевому споживачу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методичні підходи до побудови економічного механізму вертикальної агропромислової координації“ на сторінці 2. Приємного читання.
