Іншими словами, оскільки інноваційні нововведення копіюються конкурентами, то для збереження конкурентних переваг підприємства вимушені придбавати або створювати досконаліші інновації для розв'язання (виконання) одного і того ж господарського завдання. При цьому необхідно брати до уваги, що така дія зумовлює зростання трансакційних витрат на збір і оброблення інформації, яка стосується стану науково-технічної сфери і можливостей придбання чи створення нової інновацій.
Таким чином, можна констатувати, по-перше, життєвий цикл інновацій істотно залежить від темпів її поширення і практичного освоєння товаровиробниками; по-друге, існує потреба в розробці інноваційної стратегії підприємства (як важливої складової його загальної стратегії) з урахуванням життєвого циклу інновації в єдності з життєвим циклом товару.
Сутність цієї стратегії полягає в активному впливові на ринок і в здійснюваних змінах внутрішнього середовища підприємства завдяки впровадженню новацій, що забезпечують його довготривалі конкурентні переваги на ринку продукованої продукції.
Іншими словами, інноваційна стратегія підприємства відображує його реакцію на зміну зовнішнього середовища і спрямована на розвиток потенціалу цього суб'єкта господарювання, що забезпечує нову якість виробництва і менеджменту. Ефективна інноваційна стратегія має бути орієнтована на впровадження не просто нових машин, механізмів, обладнання тощо, а новітньої техніки, що відповідає вимогам нових технологій, які стають авангардним напрямом наукового техніко-технологічного прогресу.
Важливість інноваційної стратегії посилюється у зв'язку з появою значної кількості ефективних товаровиробників, які вже мають свої ніші на ринку і намагаються їх зберегти та розширити. Це загострює конкурентну боротьбу, яку тепер не можна виграти без впровадження інновацій, оскільки уже рельєфно виявляється вичерпність екстенсивних чинників і звуженість використання цінового фактора (цінової конкуренції).
У зв'язку з тим, що більшість підприємств не спроможні здійснювати фундаментальні та прикладні наукові дослідження через їх високу капіталомісткість і відсутність у них наукових кадрів необхідної кваліфікації, то успішна інноваційна стратегія таких підприємств має бути орієнтована не лише на закупівлю новітніх засобів виробництва і технологій, які є доступними на ринку, а й на придбання ліцензій і ноу-хау з наступним проведенням самостійних наукових розробок, спрямованих на адаптацію таких новацій для умов цих суб'єктів господарювання.
При цьому мають бути створені адекватні системи управління і система стимулювання інноваційної діяльності та сформована сучасна інноваційна культура. Остання є особливою формою людської культури, яка покликана забезпечити сприйняття персоналом нових ідей, його заінтересованість у впровадженні новацій. Досягти цього можна за умови всебічного розвитку творчих здібностей працівників і повнішої реалізації їх креативного потенціалу.
Виокремлюють кілька видів інноваційних стратегій підприємства. Наприклад, С. Фріман[2] виділяв шість таких стратегій: наступальна, захисна, імітаційна, залежна, традиційна і "за нагодою".
Наступальну інноваційну стратегію здійснюють фірми, які спроможні вести масштабні НДЦКР, а також орієнтуються на злиття чи придбання інших фірм з інноваційною складовою.
Захисна стратегія передбачає комплекс протидіючих заходів, спрямованих на недопущення проникнення конкурентів на освоєний фірмою ринок. При цьому враховуються також зміни смаків і потреб споживачів.
Імітаційна інноваційна стратегія спрямована на мінімізацію ризику, тому фірми копіюють успішні інновації інших фірм, у тому числі через купівлю ліцензій, здійснюють випуск інноваційної продукції та реалізують її на ринках, ще не освоєних фірмами-піонерами.
Залежна інноваційна стратегія характерна для фірм, які перебувають на певній стадії єдиного технологічного ланцюга з кооперативними засадами. При цьому їх продукція не є визначальною для виробництва кінцевого продукту. Тому інноваційна стратегія таких фірм залежить від вимог тих фірм, які є головними в кооперативних зв'язках.
Традиційна інноваційна стратегія характерна для фірм-консерваторів, на яких нововведення закріплюються на відносно тривалий термін їхнього життєвого циклу.
Інноваційна стратегія "за нагоди" характерна для фірм, які не ведуть власної науково-технічної діяльності, а використовують інформацію та можливості, що виникають у зовнішньому середовищі, які є найбільш доступними.
У вітчизняній економічній літературі виділяють, як правило, два види інноваційної стратегії: захисну і наступальну. При цьому вважається, що захисна стратегія спрямована на збереження конкурентних позицій підприємства на ринку, підтримку життєвого циклу свого товару, оптимізацію співвідношення "витрати – випуск".
Наступальна інноваційна стратегія спрямована на розробку інновацій, завдяки яким підприємства отримують сильні конкурентні переваги, інтенсивно проникають на нові ринки. Часто притаманна малим інноваційним організаціям.
Інколи виділяють також імітаційну стратегію (за С. Фріманом), а також стратегію вичікування, коли великі виробники очікують результатів виходу на ринок новацій, що пропонуються невеликими за розмірами фірмами, і якщо ці новації успішні – відтісняють розробника.
Звернемо увагу і на таке. По-перше, вибір інноваційної стратегії значною мірою залежить від розміру й економічного стану підприємства, його конкурентоспроможності і становища на ринку, якості менеджменту та дій конкурентів. По-друге, одне і теж підприємство може застосовувати не одну якусь стратегію чи її різновид, а більше, особливо якщо в нього диверсифіковане виробництво.
По-третє, вдало вибрана і реалізована підприємством інноваційна стратегія є запорукою його успішної діяльності.
Отже, кожне підприємство відповідно до своїх можливостей та інноваційної поведінки може застосовувати тривалий час ту чи іншу інноваційну стратегію. Завдяки цьому вона набуває певних істотних рис, що відрізняють його від інших підприємств, які ведуть виробничу інноваційну діяльність. Зокрема, за цим критерієм, на думку Л. Б. Романського, виділяють чотири категорії підприємств: віоленти, патієнти, експлеренти і комутанти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Умови забезпечення ефективної інноваційної діяльності (інноваційного процесу)“ на сторінці 2. Приємного читання.
