Для оцінки регуляторних заходів держави вказаною методикою передбачається визначення трьох показників: номінальний протекціоністський показник, дійсний (реальний) протекціоністський показник і еквівалент дотації виробникові.
Номінальний протекціоністський показник НПП характеризує рівень номінальної підтримки цін з боку держави через реалізацію її цінової політики щодо конкретного виду сільськогосподарської продукції. Його розраховують за формулою
де Цв – внутрішня ціна на певний вид сільськогосподарської продукції, яку отримує виробник на вітчизняному ринку; Цк – ціна на кордоні в конвертованій валюті; MB – маркетингові витрати, що пов'язані з переміщенням сільськогосподарської продукції від виробника до кордону[1].
Різниця між Цк і MB дає внутрішню світову експортну ціну для вітчизняного товаровиробника, на основі якої і буде визначатися ефективність виробництва даного виду продукції[2]; Е0 – офіційний обмінний курс національної валюти до вільноконвертованої – американського долара або євро.
Показник НПП показує, як у державі будується і практично реалізується цінова політика в контексті світової цінової кон'юнктури. Він може набувати додатного, від'ємного і нульового значення.
За додатного значення НПП сільськогосподарські товаровиробники отримують вищу ціну порівняно зі світовою, що є свідченням здійснення державою щодо них підтримувальної (протекціоністської•) політики. У разі від'ємного значення НПП аграрні виробники ставляться в гірші економічні умови порівняно з умовами реалізації на світовому ринку, а політика держави щодо них може бути охарактеризована як економічно невиважена (дискримінаційна), оскільки будується на оподаткуванні (прямому і побічному) аграрного виробництва. За нульового значення НПП товаровиробники ставляться в таку саму внутрішню ситуацію, як і на міжнародному ринку.
В економічній літературі зустрічаються неоднакові підходи до визначення рівня світових цін. В якості таких цін окремі економісти використовують експортні ціни на умовах FOB у портах Гольдської протоки США. Аргументом на користь такого підходу, очевидно, є те, що США – це великий експортер сільськогосподарської продукції, який істотно впливає на рівень і динаміку світових цін.
Для цієї мети доцільніше використовувати середні експортні ціни на відповідні види продукції, які діяли на кордоні України. Зумовлено це тим, що саме за такими цінами визначається реальна ефективність сільськогосподарського виробництва, а отже, й реальна підтримка, чи навпаки, оподаткування державою виробництва відповідних видів продукції. Зокрема, з метою визначення показника НПП можна скористатися середніми експортними цінами на умовах FOB франко-порт Одеса.
Дійсний (реальний) протекціоністський показник ДПП враховує не тільки вплив державної аграрної політики на сільськогосподарські ціни, а й вплив цієї політики на ціни матеріально-технічних ресурсів, що виробничо споживаються в аграрному секторі.
Іншими словами, показник ДПП віддзеркалює ступінь дотування чи оподаткування державою закупівель вказаних ресурсів через різні регуляторні важелі. Розрахунок даного показника здійснюється за формулою
де ДВв і ДВк – додана вартість, що створюється за реалізації одиниці продукції відповідно за цінами сільськогосподарських товаровиробників і за світовими цінами на відповідний товар.
Даний показник більш повно характеризує ступінь розбіжності цін – вітчизняних і світових – з позицій інтересів сільськогосподарських товаровиробників, оскільки водночас враховує "ножиці цін". Як і номінальний протекціоністський показник, розглянутий показник ДПП також може набувати додатного, від'ємного і нульового значення.
За додатного значення дійсного протекціоністського показника сільськогосподарські товаровиробники одержують додаткові доходи від протекціоністського втручання держави в цінову ресурсну політику.
Кількісно цей додатковий дохід можна визначити як різницю між доходами сільськогосподарських виробників в умовах державного втручання в ресурсну цінову політику і доходами, які формуються без такого втручання.
Від'ємне значення ДПП означає додаткове оподаткування аграрних виробників через дискримінаційну (неефективну) державну політику втручання. За нульового значення протекціоністського показника цінова політика держави щодо матеріально-технічних ресурсів, що споживаються аграрним виробництвом, орієнтована на створення однакових внутрішніх цінових умов зі світовими умовами, що діють на ринку цих ресурсів.
Внутрішні ціни на ресурси беруться з прайс-листів компаній постачальників і з матеріалів Державного комітету статистики України. В якості світових цін на ресурси доцільно використовувати експортні ціни CIF або DAF країн основних постачальників ресурсів на вітчизняний ринок із додаванням до них маркетингових витрат торгових постачальників.
За окремими ресурсами, наприклад, отрутохімікати, внутрішні ціни виправдано брати на рівні світових, оскільки Україна, з одного боку, надто мало виробляє власних засобів захисту рослин і тварин, а з другого – безмитно їх імпортує.
Є складнощі з визначенням величини витрат ресурсів на одиницю продукції. Тут можливі щонайменше два підходи. Перший – використання нормативних показників витрачання відповідних ресурсів на одиницю продукції, що розраховані в типових технологічних картах, другий – використання фактичних середніх даних по вибіркових аграрних підприємствах. Враховуючи велику амплітуду коливань фактичних технологічних коефіцієнтів витрачання ресурсів по підприємствах, доцільніше використовувати перший підхід – нормативний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Паритет цін і механізм його забезпечення в ринковій економіці“ на сторінці 3. Приємного читання.
