Оскільки для привілейованих акцій не існує терміну погашення і по них встановлюються фіксовані дивіденди, то це дає підстави розглядати їх як довічну ренту. Економічною наукою доведено, що за цих обставин вартість вказаних акцій можна визначити як дисконтовану суму дивідендів за нескінченний період, а саме:
(16.16)
де Д – річна сума дивідендів; – нескінченність.
Оскільки права частина рівняння являє собою суму членів нескінченної спадної геометричної регресії (що давно доведено математиками), тоді формулу (16.16) можна записати у вигляді простої формули довічної ренти:
(16.17)
Отже, вартість привілейованих акцій прямо пропорційно залежить від величини виплачуваних дивідендів і обернено пропорційно від дисконтної ставки. З цього випливає, що, незважаючи на гарантовані стабільні дивіденди по цих акціях, їх вартість все одно може зростати або падати, якщо знижується чи підвищується очікувана дохідність вкладень (ставка ДC). Розрахована за формулою (16.17) вартість привілейованих акцій є орієнтиром для купівлі потенційними
інвесторами цих акцій на ринку. Такі фінансові вкладення будуть доцільними, коли (ціна продажу привілейованої акції).
Підприємства – емітенти привілейованих акцій можуть гарантувати потенційним покупцям щорічне зростання дивідендів на однаковий відсоток з огляду на очікуваний темп розвитку інфляційних процесів в економіці. Вартість таких акцій визначається за формулою професора Майрона Дж. Гордона, що має вигляд
(16.18)
де – останній сплачений дивіденд за акцію; т – темп приросту дивідендів, коефіцієнт. Дана формула виводиться за аналогією перетворення формули (16.16) у формулу (16.17).
Описані підходи до визначення вартості привілейованих акцій використовуються і для визначення вартості простих акцій. При цьому дещо іншого підходу вимагає оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів за окремі періоди. Зокрема, дисконтований дохід (вартість акцій) визначають у такому разі шляхом розрахунку дивідендів за кожний період, потім дисконтують отримані суми на прийняту дисконтну ставку й отриману теперішню вартість грошового потоку підсумовують за всі періоди.
Формули (16.17) і (16.18) доповнюються множником (1 - СО) за умови, що дивіденди оподатковуються.
Розглянута методика визначення вартості звичайних акцій ґрунтується на принципі, що дисконтна ставка береться оцінювачем з орієнтацією на середньо ринкову норму дохідності, дохідність подібних цінних паперів і на рівень ризику.
Мається на увазі, що в разі коли підприємство – емітент має високий рівень ризику, інвестори очікують і на більш високу ставку доходу (дисконту ставку), яку ще називають необхідною ставкою. Інакше вони не будуть зацікавлені вкладати кошти в ризиковані напрями фінансового інвестування. Тобто йдеться про те, що таку необхідну ставку бажано визначати на більш реалістичній, об'єктивнішій основі, ніж це здійснювалося до цих пір. Досягти цього можна (але не завжди) за допомогою моделі оцінки капітальних активів ΜΟΚΑ з виразу[2]:
(16.19)
де – необхідна ставка доходу;
– безпечна ставка доходу, що береться на рівні відсоткові ставки за державними облігаціями;
– дохідність ринкового портфеля акцій.
У західній практиці, зокрема американській, за цю ставку беруть дохідність портфеля акцій за Доу Джонсом[3]; β – бета-коефіцієнт компанії, акції якої оцінюються.
ΜΟΚΑ відображає зв'язок між доходами окремих цінних паперів із загальним рівнем доходів на ринку цінних паперів. Кількісно такий зв'язок визначають відношенням дохідності акцій певної компанії в середньому за десять років, вираженої у відсотках, до середньої за цей самий термін дохідності ринкового портфеля акцій.
Одержаний коефіцієнт називають β-коефіцієнтом компанії[4], який за своїм змістом характеризує чутливість акцій компаній до ринку, їх ризикованість. Зокрема, у разі, коли дивіденди від акцій компанії зростають або знижуються у відсотковому вимірі менше, ніж доходи цілого ринку, такі акції вважаються менш ризикованими, ніж акції, доходи по яких зростають або знижуються більше.
Визначена за допомогою ΜΟΚΑ вартість простих акцій може відрізнятися від фактичних ринкових цін через дію інших істотних факторів. Поведінка інвесторів при цьому залежатиме від того, чи акції мають фактичну ціну меншу від визначеної вартості за допомогою ΜΟΚΑ, чи більшу. Якщо різниця між ними істотна, то доцільно скуповувати перші з названих акцій ("недооцінених") і продавати другі – "переоцінені".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методичні підходи до визначення доцільності придбання підприємством акцій та облігацій“ на сторінці 2. Приємного читання.
