За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють приватні вкладення фізичних і юридичних осіб; державні вкладення, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, а також державними підприємствами; інвестиції іноземних інвесторів та спільні (змішані) вкладення в різних комбінаціях.
Виділяють й інші класифікаційні ознаки, наприклад, за сумою вкладень (малі, середні, великі), за ступенем ризику (неризикові, з низьким ступенем ризику і високим ступенем ризику) та інші.
У масштабах держави пріоритетними для інвестицій є ті галузі та виробництва, яким притаманний істотний мультиплікативний ефект. Завдяки такому ефекту розвиток указаних галузей справляє позитивний вплив на економічне зростання суміжних галузей і виробництв. До галузей з мультиплікативним ефектом відносять сільське господарство, а також інші галузі АПК.
Підприємства з метою ефективного функціонування здійснюють інвестиційну діяльність, що являє собою сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій, визначених як довготривале вкладання коштів у придбання (створення) основного виробничого капіталу і пов'язаного з ним оборотного капіталу, основних невиробничих засобів, нематеріальних активів і як фінансові вкладення.
Основна мета інвестиційної діяльності – максимізація прибутку, забезпечення конкурентоспроможності підприємства і, врешті-решт, зростання його вартості.
Будучи суб'єктом такої діяльності, аграрні і переробні підприємства самостійно визначають напрями, види й обсяги інвестицій, а також приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених фінансових, майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Підприємства можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців і учасників інвестиційної діяльності.
Слід зазначити, що з метою організації бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів, поняття інвестиційної діяльності, згідно з П(С) БО 4 "Звіт про фінансові результати", трактується модифіковано. Зокрема, інвестиційна діяльність розглядається як така, що пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також зі здійсненням тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.
Як бачимо, тут інвестиційна діяльність включає в себе і реалізацію необоротних активів. Це виходить за межі усталеного розуміння даного поняття. Відповідно до такого трактування інвестиційної діяльності до її напрямів, згідно з вказаним стандартом, крім придбання основних засобів, нематеріальних активів, акцій, облігацій, цілісних майнових комплексів тощо, відносять надходження грошових коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позики, надані іншим суб'єктом господарювання, а також грошові надходження у формі дивідендів, від повернення позик, ф'ючерсних і форвардних контрактів, опціонів, а також виплати коштів за такими контрактами (за винятком тих, які укладаються для основної діяльності підприємства).
Такі грошові надходження не стосуються прямо інвестиційної діяльності як такої, а лише мають певне опосередковане відношення. Тому в подальшому викладі матеріалу по даній темі інвестиційна діяльність розглядатиметься в усталеному розумінні цього поняття, тобто з орієнтацією на економічну ефективність цієї діяльності.
У ході інвестиційної діяльності підприємства можуть здійснювати реінвестиції, під якими розуміють повторне вкладання коштів, одержаних у формі прибутку від функціонування початкового інвестиційного проекту, а в більш широкому розумінні – від здійснення інвестиційних операцій. Реінвестиції можуть направлятися на заміну фізично і морально зношених основних засобів, нематеріальних активів, на модернізацію технологічного устаткування, на інвестування нових програм, що забезпечують вищу конкурентоспроможність продукції та її дохідність, на здійснення фінансових інвестицій.
Держава може регулююче впливати на інвестиційну діяльність підприємств проведенням кредитної та амортизаційної політики, наданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик, а також податковою політикою шляхом диференціації суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг тощо.
Підприємства можуть здійснювати інвестиції і за межами України за різними напрямами. Головними з них є створення спільних підприємств з іноземними юридичними і фізичними особами на їх території, придбання частки у діючих іноземних підприємств або придбання за кордоном підприємств, що повністю належать українським інвесторам.
Важливим нацрямом інвестиційної діяльності підприємств за межами України с придбання за кордоном нерухомого і рухомого майна, акцій, облігацій та інших цінних паперів іноземних держав, фірм, придбання в них будь-яких прав інтелектуальної власності.
Джерела фінансування інвестицій
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності. Класифікація інвестицій“ на сторінці 2. Приємного читання.
