де – зменшений обсяг грошової виручки.
З наведених міркувань випливає такий важливий висновок: виробничий важіль істотно впливає на ефективність виробництва і на ступінь його ризикованості.
У зв'язку з цим виникає необхідність у розкритті причин, що безпосередньо впливають на величину виробничого важеля. З'ясовується, що такою найбільш істотною причиною є операційний леверидж. Чим більше його абсолютне значення, за якого більше постійних витрат припадає на кожну гривню змінних витрат, тим швидшими темпами змінюється операційний прибуток порівняно з темпами зміни обсягу грошової виручки.
Із даного твердження випливає, що із зростанням коефіцієнта операційного левериджу підприємство спроможне прискорювати темпи зростання операційного прибутку порівняно з темпами зростання обсягу продажу (грошової виручки).
На основі здійсненого аналізу рентабельності виробництва, СVР-ацалізу, виробничого важеля, а також залучення знань із попередніх тем підручника можна дійти висновку, що на економічну ефективність впливає багато факторів, які не є однорідними. За характером можливостей впливу підприємства на ці фактори їх можна виокремити у дві групи: внутрішні і зовнішні.
До внутрішніх факторів можна віднести такі.
• Фактор власності. Для переробних підприємств він відіграє істотну роль, про що свідчить ефективне функціонування багатьох переробних підприємств завдяки значним інвестиціям і забезпеченню їх розвитку на інноваційній основі.
Щодо сільського господарства, то багато економістів вважають, що цей фактор тут не є визначальним і на його припадає 10 – 20 % успіху. Причина цього – широкий розвиток орендних відносин на селі. Все ж слід наголосити, що вагомість цього фактора в аграрному секторі істотно зростає в трудомістких галузях сільськогосподарського виробництва.
• Техніко-технологічний фактор. Є надто важливим як для аграрних, так і переробних підприємств, оскільки істотно формує конкурентоспроможність продукції за якісними і ціновими параметрами.
• Розмір підприємств. В аграрному та переробному виробництвах пріоритет надається великотоварним підприємствам, які мають змогу отримувати ефект масштабу.
• Менеджмент як організаційний чинник. За дослідженнями вітчизняних і зарубіжних учених на цей фактор припадає до 30 % економії живої праці. Зарубіжними вченими доведено, що в розвинутих країнах за рахунок раціональної організації виробництва забезпечується 20 – 50 % приросту валового внутрішнього продукту.
• Розвиток людського капіталу (сукупність природних здібностей людей, набуті знання, професійні навички). Роль цього фактора важко переоцінити, бо лише за високого рівня розвитку людського капіталу можна ефективно використовувати матеріальні фактори виробництва – сучасну високопродуктивну техніку, обладнання та устаткування, запроваджувати новітні технології, ефективний менеджмент.
Тому в економічно процвітаючих державах світу розвитку та вдосконаленню людського капіталу приділяється особлива увага як невичерпному постійно поновлюваному найціннішому виробничому ресурсу.
Зважаючи на стан розвитку в країні людського капіталу, особливо на селі, де за освітнім рівнем сільське населення значно поступається міському, є потреба масштабного інвестування в людський капітал з метою доведення його до стану такого розвитку, коли він не просто стає ефективним виробничим ресурсом, а водночас набуває додаткової продуктивної сили, що забезпечує в масштабах країни випереджальні темпи зростання валового внутрішнього продукту над темпами приросту інвестицій, а на мікрорівні – високу конкурентоспроможність підприємств.
Для аграрних підприємств інвестиції в людський капітал повинні стати не менш актуальними, ніж інвестиції в основний капітал. Вони дадуть змогу залучити в сільськогосподарське виробництво спеціалістів аграрного профілю всіх рівнів із сучасною фаховою підготовкою.
• Фактор структури виробництва та суспільного поділу праці. Він є комплексним за характером дії і передбачає удосконалення галузевої структури підприємства, оптимізацію асортименту продукції відповідно до вимог ринку, розвиток диверсифікації з орієнтацією на її економічну доцільність, створення за потреби дочірніх підприємств і філій, входження в разі доцільності до складу відповідних об'єднань (асоціацій, корпорацій тощо).
Загалом потрібно брати до уваги, що внутрішні фактори відіграють провідну роль у досягненні вищої ефективності виробництва. Проте за ступенем дієвості вони істотно відрізняються.
Тому важливо на кожному етапі розвитку підприємства, за даних конкретних умов його функціонування визначити найголовніші чинники, спроможні забезпечити прогресивні зміни в його діяльності.
Така необхідність випливає із відомого принципу Парето "20/80", який стверджує, що лише 20 % заходів забезпечують 80 % бажаних результатів розвитку підприємства. Решта ж заходів (а їх 80 %) не справляють будь-якого вагомого впливу на ефективність виробництва та досягнення інших цільових орієнтирів.
Серед зовнішніх макро- і мікрофакторів – найбільший вплив на ефективність діяльності підприємств справляють:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз співвідношення "витрати – випуск – прибуток" і механізму дії виробничого важеля. Фактори підвищення економічної ефективності виробництва“ на сторінці 3. Приємного читання.
