Визначення. Контактний дерматит – це алергічна контактна екзема, яка найчастіше має професійний характер.
У ролі етіологічних факторів можуть виступати сполуки хрому, нікелю, епоксидні смоли, р-фенілендіамін, формальдегід, які входять до складу різноманітних технічних розчинів, лаків, фарб тощо. У патогенезі розрізняють дві фази: сенсибілізація (первинна реакція) й ефекторна фаза (вторинна реакція). Клінічні прояви дуже поліморфні: еритематоз, папули, везикули на шкірі.
Діагностика. Для діагностики використовується аплікаційна проба. Техніка постановки: на внутрішню поверхню шкіри передпліччя, попередньо оброблену 70° спиртом, наносять марлю, змочену в розчині алергену, і паралельно – марлю з розчинником. Оцінюють через 30 хв.
Оцінка шкірної аплікаційної проби.
Лікування. Єдиний засіб – усунення контакту з алергеном.
Медикаментозна алергія
Визначення. Медикаментозна алергія – це патологічна реакція на медикамент, в основі якої лежать імунологічні механізми.
Згідно з сучасними уявленнями виділяють кілька видів побічної дії лікарських засобів.
Класифікація побічної дії медикаментозних засобів.
І. Токсичні реакції: внаслідок передозування. Пов'язані з уповільненням метаболізму терапевтичних доз лікарських засобів. Зумовлені функціональною недостатністю печінки чи нирок. Віддалені токсичні ефекти (тератогенність, канцерогенність).
II. Суперінфекції та дисбактеріози.
III. Реакції, пов'язані з масивним бакте- ріолізисом під дією лікарських засобів.
IV. Реакції, зумовлені особливою чутливістю до лікарських засобів: незвичайні реакції, відмінні від фармакологічних, які зумовлені, ймовірно, ензимопатіями.
Псевдоалергійні реакції
V. Психогенні реакції. Алергійні реакції мають низку важливих особливостей, що відрізняють їх від інших видів небажаної дії лікарських засобів.
Відсутність зв'язку із фармакологічними властивостями препарату.
При первинному контакті з лікарським засобом алергійна реакція не розвивається, що пов'язано з необхідністю розвитку сенсибілізації до нього (період імунологічної стадії').
За наявності сенсибілізації алергійна реакція може розвиватися у відповідь навіть на незначні кількості препарату – кілька мікрограмів. Практично будь-який лікарський засіб може бути алергеном, за винятком деяких хімічних речовин, що є природними складовими частинами біологічних рідин (глюкоза, хлорид натрію тощо).
Більшість лікарських засобів – це прості хімічні речовини з молекулярною масою менше 1000 D. Такого роду речовини небілкової природи є в імунологічному відношенні, за рідкісними винятками, неповноцінними антигенами (гаптенами). Отже, для сенсибілізаційно- го впливу вони повинні перетворитися у повний антиген. У зв'язку з цим для розвитку медикаментозної алергії необхідні щонайменше три етапи: 1) утворення гаптену – перетворення лікарського препарату в таку форму, що може реагувати з білками; 2) кон'югація гаптену, що утворився з білком конкретного організму чи іншою відповідною молекулою-носієм, унаслідок чого утворюється повний антиген; 3) розвиток імунної реакції організму на утворений комплекс – гаптен-носій, який став для організму чужорідним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Контактний дерматит“ на сторінці 1. Приємного читання.
